Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Вона була рада тому, що випадково одягла чорну сукню, оскільки тільки в ньому вона поставала у минулому пред їх очима. Їй хотілося, щоб вони її впізнали. Коротким виразним поглядом вона застерегла їх від спроби звернутися до неї.

Кожна чергова лінія ближче до центру командування, складалася з все більш і більш довіреного складу охоронців. Кожне кільце охоронців навколо командних наметів мало свій специфічний склад, методи охорони і обмундирування.

Кожен з них хотів виявитися тим єдиним, хто відкине геть будь-яке посягання на спокій імператора. Кожен з них був наділений різними правилами на пропуск в своє відповідальне коло.

Ніккі ігнорувала ці правила. Вона була Пані Смерть, імператорською Королевою Рабів. Вона ні перед ким не зупинялася. Ніхто не кидав їй виклик.

Намет Джегана був встановлений позаду групи великих наметів, але на відміну від всіх інших наметів табору, він був оточений досить великим пустим простором.

Сестри, які патрулювали ділянку, звертали увагу на Ніккі, як і молоді чарівники, яких вона помітила, але одразу ховали свої очі, коли Ніккі спрямовуються на них свій погляд. Охоронці теж спостерігали за нею, але намагалися робити це ще менш помітно.

Ніккі підбадьорилася тим, що жоден з цих людей не сприймав її інакше, як в тій ролі, якою вона була для них раніше.

Потім перед її очима постала дивна картина. Крім складу особистих охоронців Джегана, що стояли по кожну сторону важкої завіси, що закривала вхід в намет, серед них були й інші солдати, схожі на звичайних рядових солдатів.

Крокуючи взад-вперед, було схоже, що вони теж охороняли намет. Вона не могла уявити, що роблять ці самі прості рядові солдати у складі оточення імператора, і тим більше, як вони можуть охороняти його намет. Таким людям в колишні часи ніколи б не дозволили навіть потрапити в командну зону.

Ігноруючи цікавість цих простих солдатів, що розташувалися серед елітних охоронців, Ніккі попрямувала прямо до важкої завіси над входом в намет Джегана. Дві Сестри, які порядком відстали, неохоче послідували вслід за Ніккі до намету імператора.

Кров відринула від їх облич. Ніхто, а особливо жінки, не прагнули потрапити в особисті покої Джегана. Хоча він часом був ввічливий з деякими своїми довіреними офіцерами, він ніколи не удостоював таким обходженням інших.

Два здорових солдата, обидва з піками, з страхітливими татуюваннями на обличчі, розсунули завісу. Маленькі срібні диски, прикріплені до штори, видали м'який металевий дзвін, даючи зрозуміти імператору, що хтось увійшов в його намет.

Вона впізнала обох чоловіків, що відсунули завісу, але вона ніяк не відреагувала на них, і підняла поділ свого плаття, щоб переступити через поріг і увійти по той бік темряви.

Усередині раби були зайняті прибиранням тарілок і великих плоских підносів зі столу імператора. Спокусливий аромат їжі нагадав Ніккі, що вона ще не їла. Але важке занепокоєння в грудях притупило відчуття голоду.