Бігун у Лабіринті
- Автор: Дэшнер Джеймс
- Серия: the maze runner #1
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-966-923-044-7
- Переводчик: Наталя Вишневська
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Бігун у Лабіринті». Краткое содержание книги:
До них протиснувся Мінхо і, поклавши руку Ньютові на плече, легенько його стиснув.
— Ми не маємо права не скористатися його жертвою, — сказав він і повернувся до Томаса. — У разі потреби ми з боєм прокладемо вам з Терезою шлях до Стрімчака. Проникніть в нору і зробіть, що мусите, а ми тим часом утримуватимемо гріверів, поки ви не подасте сигнал рушати за вами.
Томас подивився на три зграї гріверів — поки ще жоден з монстрів не ступив у напрямку глейдерів — і кивнув.
— Сподіваюся, якийсь час вони не рипатимуться. Щоб набрати код, нам знадобиться хвилина.
— Хлопці, як можна бути такими безсердечними? — пробурмотів Ньют з огидою в голосі, чим дуже здивував Томаса.
— А чого ти хочеш, Ньюте? — вигукнув Мінхо. — Щоб ми вдяглися в жалобу і влаштували похорон?!
Ньют не відповів, і далі дивлячись туди, де грівери, здавалося, пожирали тіло Альбі. Томас не втримався і мигцем глянув на зграю — на тулубі одного з чудовиськ яскравіла кривава пляма. Томаса мало не знудило, і він швидко відвів погляд.
— Альбі не хотів повертатися до минулого життя, — провадив Мінхо. — Він пожертвував собою заради всіх нас, чорт забирай, і як бачиш, вони не нападають, тож, можливо, план спрацював. Ми і справді виявимося безсердечними, якщо змарнуємо його жертву.
Ньют лише стенув плечима і заплющив очі.
Мінхо розвернувся до глейдерів, які тулилися один до одного.
— Слухайте! Першочергова задача — захистити Томаса і Терезу. Забезпечити їм прохід до Стрімчака і нори, щоб…
Грівери мов прокинулися, і ці звуки обірвали його на півслові. Томас із жахом звів очі. Почвари обабіч загону, здається, знову звернули увагу на глейдерів. Їхні тіла затремтіли, запульсували, зі слизької шкури повилазили залізні шпичаки. А потім одностайно рушили вперед, навівши на Томаса й решту глейдерів залізні кінцівки з пристосуваннями, готові убивати. Затискаючи глейдерів мов у сильце, грівери невблаганно наближалися.
Жертва Альбі виявилася марною.
Розділ 56
Томас схопив Мінхо за руку.
— Будь-що, а я мушу прорватися!
Він кивнув на зграю гріверів, що сунула з боку Стрімчака — величезну гуркітливу масу з випущеними шпичаками, що металево блищали. В приглушеному сірому мороці монстри здавалися ще моторошнішими.
Мінхо з Ньютом перезирнулися. Томас нетерпляче чекав відповіді — передчуття неминучої сутички здавалося йому нестерпнішим за страх перед нею.
— Вони вже поруч! — заверещала Тереза. — Треба щось робити!..
— Проведи їх, — Ньют майже пошепки скомандував Мінхо. — Проклади клятий шлях Томмі й дівці! Вперед!
Мінхо відповів одним коротким кивком — обличчя його прибрало виразу непохитної рішучості — і розвернувся до глейдерів.
— Рушаймо до Стрімчака! Вклинюємося в самісінький центр зграї і відтісняємо гадів до мурів! Наша задача — забезпечити Томасові й Терезі прохід до гріверової нори!
Томас подивився туди, звідки наближалися чудовиська, — тепер їх розділяло всього кілька футів, — і міцно стиснув свою жалюгідну подобу списа.
«Ми повинні триматися одне одного, — послав він думку Терезі. — Нехай хлопці б’ються, а наше завдання — дістатися нори».
Він почувався боягузом, та водночас розумів, що товариші загинуть марно, коли вони з Терезою не введуть код, що відкриє дорогу до Творців.
«Атож, — відповіла дівчина. — Тримаймося разом».
— Готуйсь! — прогуркотів просто над Томасовим вухом Мінхо, однією рукою здіймаючи вгору обмотану колючим дротом дрючину, а другою — довгий сріблястий ніж. Він націлив ніж на зграю гріверів, і на блискучому клинку віддзеркалилися їхні туші. — Вперед!
Не чекаючи відповіді, наглядач кинувся в атаку. За ним, не відстаючи ні на крок, Ньют, а слідом у кривавий бій з криком кинулися й інші глейдери — згуртованим озброєним загоном. Томас учепився Терезі в руку. Вони й далі стояли на місці, пропускаючи загін вперед, відчуваючи запах поту, запах страху, і вичікуючи нагоди блискавично стрибнути в нору.
Саме тієї миті, коли в повітрі пролунав гуркіт — жахлива какофонія з людських криків, реву моторів чудовиськ і бряцання дерев’яних знарядь об сталеві кліщі, яка свідчила про те, що перші підлітки врізалися в зграю гріверів, — повз Томаса пробіг Чак. Томас різким рухом руки схопив того за плече.
Чак сіпнувся назад і поглянув на Томаса. В очах хлопчика читався такий лютий страх, що в Томаса мало не розірвалося серце. І саме цієї миті він прийняв рішення.