Ярмарок суєти [не вычитано]

Коли містер Осборн прийшов у звичайний свій час до контори, його вигляд вразив усіх підлеглих, що звикли, з цілком зрозумілих причин, стежити за виразом обличчя принципала,— таке воно було бліде й виснажене. О дванадцятій годині з’явився спеціально викликаний містер Міняйлі (адвокатська контора «Міняйлі і Базікервік», Бедфордроу), його провели до кабінету принципала, і там вони, замкнувшись, просиділи з годину. Десь біля першої містер Чоппер отримав від служника капітана Доббіна записку з листом для містера Осборна, якого клерк відніс господареві в кабінет. Невдовзі після цього туди знов покликано Чоппера й Берча, другого клерка, щоб вони підписалися за свідків у якомусь документі.

Я склав нову духівницю,— пояснив містер Осборн, і згадані вище джентльмени поставили у відповідному місці на документі свої підписи.