Сказання Земномор'я

Отже, тепер потрібно тільки роздобути грошей. Дівчина думає, звичайно ж, що йому, великому чарівнику, досить клацнути пальцями, і вони тут же перенесуться через море на чарівному кораблі, що летить на всіх вітрилах. Але коли він сказав їй, що їм доведеться заплатити за проїзд, вона просто відповіла:

— Це нічого. У мене ж є «сирні» гроші!

Як приголомшливо вона іноді вміла відповісти! Іноді грубувата простота і щирість її відповідей навіть лякала його, але він не бажав цього визнавати. Вона досить часто снилася йому, але в цих снах ніколи нічого від нього не вимагала, зате він прямо таки горнувся до неї, ще більш гостро відчуваючи в її душі якусь люту і солодко-руйнівну силу, в обійми якої він провалювався, зовсім знищуючи своє власне «я», і завжди в цих снах вона була такою чудовою і абсолютно незбагненною істотою, а він — ніким і нічим — і він прокидався після таких снів вражений і присоромлений. При світлі дня, коли було видно її великі брудні руки, коли вона розмовляла з ним, як звичайна сільська простачка, він знову отримував перевагу над нею. Йому хотілося тільки, щоб ще хто-небудь послухав, як смішно вона говорить. Наприклад, дехто з його старих друзів теж знайшов би її манеру говорити досить кумедною і посміявся б разом з ним. «У мене є „сирні“ гроші!» — повторював він про себе весь час, коли їхав верхи в Уестпул, і сміявся.

— Треба ж — «сирні»! — сказав він уголос, і ворона кобила смикнула від подиву вухом.

Отже, Айворі повідомив Берча, що отримав звістку від свого вчителя з Рока (він навіть назвав його: Майстер Спритна Рука) і тепер йому потрібно негайно вирушати туди. Він, звичайно ж, не може сказати, яка мета його поїздки, проте справа ця не потребує багато часу. Так що два тижні туди, два — назад, і, найпізніше, він повернеться в кінці осені. Однако він змушений просити пана Берча видати йому авансом частину належної плати, щоб заплатити за проїзд, оскільки чарівникові з острова Рок негоже розраховувати на те, що люди самі побажають дати йому все, що потрібно. Краще просто заплатити за проїзд, проявивши скромність і гідність, як це роблять всі чарівники. Оскільки Берч з усіма його доводами погодився, Айворі незабаром отримав від нього важкий гаманець з грошима. Це були перші справжні гроші, які він за останні роки тримав в руках: десять платівок зі слонової кістки, на яких з одного боку було вирізано зображення знаменитої Видри Шелітхи, а на іншій красувалася Руна Миру на честь короля Лебаннена. «Привіт, мої маленькі, - шепнув він їм, коли залишився один. — Сподіваюся, ви з „сирними“ грошима відмінно поладите!»