Гаррі Поттер і в'язень Азкабану (з ілюстраціями)

- Сіріус Блек продемонстрував схильність до вбивства ще в шістнадцять років, - видихнув він. - Ви ж не забули, директоре? Не забули, що він колись намагався мене вбити?

- З пам'яттю в мене поки що все гаразд, Северусе, - спокійно відповів Дамблдор.

Снейп крутнувся на підборах і рушив до дверей, що їх і досі притримував Фадж. Двері зачинилися, і Дамблдор повернувся до Гаррі й Герміони, які заговорили навперебій.

- Пане професоре, Блек каже правду... ми бачили Петіґру...

- ...він утік, коли професор Люпин обернувся у вовкулаку..

- ...він пацюк...

- ...передня лапка в Петіґру... тобто рука... там немає пальця, він сам його відрізав...

- ...на Рона напав Петіґру, а не Сіріус...

Дамблдор підняв руку, щоб зупинити цей словесний потік.

- Тепер ваша черга слухати, і я благаю, щоб ви мене не перебивали, бо в нас дуже мало часу, - спокійно мовив він. - Окрім ваших слів, немає жодного доказу на підтримку Блекової версії... А слова двох тринадцятирічних чарівників нікого не переконають. Свідки з усієї вулиці присягалися, що бачили, як Сіріус убив Петіґру. Я сам свідчив у міністерстві, що Сіріус був тайнохоронцем Поттерів.

- Професор Люпин може підтвердити... - не стримався Гаррі.

- Професор Люпин зараз десь далеко в лісі і не здатний нічого й нікому підтвердити. Коли він знову набуде людської подоби, буде пізно: Сіріуса вже не стане. Мушу додати, що вовкулаки не викликають довіри серед чарівників, тому на його слова мало хто зважить... До того ж, вони з Сіріусом старі друзі...

- Але ж...

- Вислухай мене, Гаррі. Вже надто пізно, ти розумієш? Ти ж бачиш, що версія подій в тлумаченні професора Снейпа звучить набагато переконливіше за вашу.

- Він ненавидить Сіріуса, - зітхнула Герміона. - І все через той безглуздий жарт, що втнув із ним Сіріус...

- Сіріус поводився доволі підозріло. Напав на Гладку Пані... проник у ґрифіндорську вежу з ножем... Без Петіґру, живого чи мертвого, ми не маємо жодного шансу скасувати Сіріусів вирок.

- Але ж ви нам вірите.

- Так, вірю, - спокійно підтвердив Дамблдор. - Але я безсилий примусити інших розпізнати правду або скасувати рішення міністра магії...

Гаррі глянув у його похмуре обличчя і відчув, ніби втрачає ґрунт під ногами. Він уже звик, що Дамблдор завжди знаходив якесь несподіване рішення, тож і тепер сподівався на диво. Та ба... згасала їхня остання надія.

- Нам потрібно, - повільно проказав Дамблдор, перевівши погляд своїх ясно-блакитних очей з Гаррі на Герміону, - трохи більше часу.

- Але ж... - почала Герміона. Та враз її очі округлилися. - АГА!

- Слухайте мене уважно, - сказав Дамблдор дуже тихо й дуже чітко. - Сіріуса замкнули в кабінеті професора Флитвіка на восьмому поверсі. Тринадцяте вікно праворуч від Західної вежі. Якщо все піде добре, ви врятуєте нині більше, ніж одне невинне життя. Але запам'ятайте: вас ніхто не повинен бачити. Міс Ґрейнджер, ви знаєте закони... ви знаєте, що поставлено на карту... вас... ніхто... не... повинен... бачити.