Десяте Правило Чарівника, або Фантом
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Десяте Правило Чарівника, або Фантом». Краткое содержание книги:
І одного разу страшне дійсно сталося. Келен Амнелл, дружина легендарного Річарда Сайфера, лорда Рала, Шукача Істини, прокинулася, не пам'ятаючи нічого, крім свого імені.
Відтепер вона — найнебезпечніша з усіх людей, та, від кого залежить — бути чи не бути цьому світу. І щоб врятувати її і не допустити прийдешнього Хаосу, Мороку і Безумства, Річарду належить серед незліченних небезпек пізнати самі темні таємниці Десятого Правил Чарівника …
Крім того, Імператор Джеган володіє древньою магією соноходців. Він здатний вторгатися в уми людей не просто, щоб отримати якусь інформацію, а щоб управляти ними. Як ви знаєте, сьогодні він керує безліччю обдарованих, і серед них є Сестри Світла і Тьмии. Таким чином, в його розпорядженні опинилися обидві сили — і сталь, і магія.
— Лорд Рал, — перервав промову Річарда один із старших офіцерів. — Ви занадто легко відкидаєте наших людей. Більшість солдатів нашої армії — уродженці Д'хари. І вони передають свої вміння всім іншим. Наші люди — зовсім не зелені новачки, вони чудово розуміють, що перебуває під загрозою. Це випробувані солдати, які вміють битися. А ще на нашій стороні Верна і її Сестри.
— Імперський Орден в реальності не програє нам лише тому, що він несе зло. Зрештою, зло, звичайно, обернеться проти себе самого, але для нас і для тих, чиї життя ми захищаємо, це слабка втіха. Перш ніж загинути від власної отрути, зло може панувати ще тисячу або дві тисячі років, або навіть довше.
Річард знову почав ходити туди-сюди, його голос наповнився все більшою пристрастю.
— Бувають часи, коли зусилля відважних людей здатні змінити хід історії — я готовий з цим погодитися. Точніше, я навіть розраховую на це. Зараз наступає момент, коли ми повинні вирішити, яким буде наше майбутнє. Ми повинні зробити те, що необхідно. І неважливо, наскільки боляче це буде, якщо в результаті наші діти це майбутнє отримають. Наше з вами майбутнє, свобода наступних поколінь зараз залежать від нас з вами, від того, що ми зробимо, і наскільки успішно будемо діяти.
— Лорд Рал, — зі спокійною впевненістю виголосив офіцер, — наші люди знають, що нас загнали в кут. Вони не підведуть, якщо ви маєте на увазі саме це.
Річарду стало ясно, що його не розуміють. Він перестав крокувати і зупинився перед офіцерами, склавши руки за спиною. Десь у глибині свідомості спливло примарне видіння, яке показала йому Шота. Кривава доля, яка очікує їх усіх. Немов важкий тягар навалився на його плечі. Річард заговорив знову.
— Я завжди говорив, що не можу вести вас в фінальний бій з Орденом, бо ми програємо. Все, що трапилося після мого останнього візиту до вас, тільки переконало мене у власній правоті.
Незадоволене ремствування, подібно шуму води, заповнило похмурий день. Перш ніж хто-небудь встиг заперечити, Річард поспішно продовжив.
— Армія Ордена дуже скоро увійде в Д'хару з півдня і рушить до Народного Палацу. Наша армія йде на південь їм назустріч. Вони це знають. Чекають вас. Хочуть цього. Джеган управляє нашою тактикою, ми виконуємо його накази. Він змушує нас вплутатися в бій, в якому ми не зможемо перемогти. Бій, якого він програти не може.
У відповідь пролунали протестуючі крики. Кілька голосів прокричали, що майбутнього знати не може ніхто, що вони ще можуть здобути перемогу. Річард підняв руку, закликаючи до тиші.
— Майбутнє, дійсно, ще не визначене. Але правда в тому, що всі йде саме до цього. Ви — солдати. Плануючи свої операції, ви керуєтеся фактами, а не своїми бажаннями.
Навіть якщо б ми чудесним чином раптом виграли б битву, це нічого б не вирішило. Для нас це була б дорогою ціною виграна битва, і тільки. А відкинутий нами Орден повернеться, поповнивши свої лави новими силами. Виходить, вигравши битву, ми опинимося лицем до лиця з необхідністю ще однієї битви. Тільки протистояти в ній нам буде набагато більша кількість солдатів противника.
Чому? Та тому що в кожній битві ми втрачаємо людей, а тому стаємо слабшими. У нас не так багато людей, щоб поповнювати ряди армії. А Джеган отримує стільки людей, скільки йому потрібно і стає тільки сильнішим.
І є ще одна причина, по якій ми не можемо перемогти: неможливо виграти війну захищаючись. Таким способом можна виграти битву, але не війну.
— Так що ж ви пропонуєте? — Запитав офіцер. — Мирні переговори?
Річард роздратованим жестом відхилив таке припущення.
— Орден не піде ні на які мирні переговори. Колись, на самому початку вони, можливо, прийняли б нашу капітуляцію. Дозволили б нам схилитися перед ними, поцілувати їх чоботи і надіти рабські ланцюги. Але тепер це неможливо. Тепер вони хочуть тільки перемоги, оплаченої нашою кров'ю. Та й яка різниця? У будь-якому випадку результат один — ми самі і наші люди будемо захоплені в полон або вбиті. А як саме ми програємо, значення не має. Так чи інакше, ми зазнали б поразки.
— Але це означає… що? — Збуджений голос офіцера зірвався. — Будемо битися, поки всі не загинемо або не опинимося в полоні?