Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
9. Якщо особи перебувають в шлюбі, який відповідно до ст. 39 СК є недійсним, вони не можуть спадкувати одна після одної за законом. Не можуть спадкувати одна після одної за законом і особи, що перебували у шлюбі, який визнано недійсним за рішенням суду. При цьому рішення суду може набрати законної сили як до відкриття спадщини, так і після цього, в тому числі і після прийняття спадщини. Відповідно до ст. 40 СК суд повинен винести рішення про визнання шлюбу недійсним (за наявності обставин, передбачених цією статтею). За наявності обставин, передбачених ст. 41 СК, суд може визнати шлюб недійсним. Формулювання «суд може» не слід тлумачити так, що суд приймає рішення на свій розсуд. Такі формулювання стосовно суду означають обов’язок суду прийняти рішення з урахуванням обставин, які визначені законом через оціночні поняття (такими в ст. 41 СК є міра порушення шлюбом прав та інтересів особи, тривалість спільного проживання, характер взаємин подружжя, інші обставини, що мають істотне значення).
10. Якщо шлюб визнаний недійсним за рішенням суду, останній може визнати право одного із подружжя на спадкування лише того майна іншого подружжя, яке було нажите подружжям за час шлюбу, який визнано недійсним. Таке право за одним із подружжя, який пережив іншого, може бути визнане судом за умови, що можливий спадкоємець (один із подружжя, який пережив іншого) до реєстрації шлюбу не знав і не міг знати про існування перешкод для шлюбу.
11. Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК від права на спадкування за законом може бути усунена особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, хоча б ця особа і не несла відповідно до закону обов’язку утримувати спадкодавця (особи, які такий обов’язок несуть, усуваються від спадкування за наявності відповідних умов згідно з абзацом другим ч. 3 ст. 1224 ЦК). Усунення від права на спадкування за законом відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК здійснюється за рішенням суду за умови, що спадкодавець перебував у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво.
12. Частина 6 ст. 1224 ЦК поширює всі положення цієї статті на спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщину. Це положення означає, що на осіб, які мають обов’язкову частку у спадщині, поширюється чинність ч. 1 — 5 ст. 1224 ЦК. Що стосується правила про поширення ч. 6 ст. 1224 ЦК на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ, то воно не може поширюватись на відносини, що регулюються ч. 3 — 5 ст. 1224 ЦК, оскільки в межах цих відносин здійснюється спадкування за законом, а правова конструкція заповідального відказу застосовується до відносин, в межах яких здійснюється спадкування за заповітом.
Стаття 1225. Спадкування права на земельну ділянку
1. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
1. У ст. 1225 — 1231 ЦК законодавець повертається до врегулювання питань щодо окремих прав та обов’язків, що входять до складу спадщини, тобто повертається до матеріалу, початок викладення якого міститься вст. 1218 — 1219 ЦК.
2. Частиною 1 ст. 1225 ЦК підтверджується можливість спадкування земельної ділянки на загальних підставах. Спеціально підкреслюється, що на спадкоємців поширюється положення про можливість використання земель за цільовим призначенням, як це випливає із ст. 19 — 21 Земельного кодексу [27].
3. Якщо до спадкоємців переходить право власності на житловий будинок, іншу будівлю чи споруду, до них переходить і право на земельну ділянку, яке належало спадкодавцеві (звісно, йдеться про земельну ділянку, на якій розміщені названі нерухомі речі). Таким правом можуть бути право власності, право оренди, суперфіцій. Але спадкоємець, який в порядку спадкування набув права власності на житловий будинок, іншу будівлю чи споруду, відповідно до обмежень, установлених Земельним кодексом, у відповідних випадках не може бути суб’єктом права власності на земельну ділянку, яке належало спадкодавцеві. У таких випадках ч. 5 ст. 120 ЗК встановлює, що при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда. Але це право виникає за умови укладення договору оренди, крім випадків, коли спадкоємцем є юридична особа, яка може бути суб’єктом права постійного користування землею (ст. 92 ЦК).