Відлуння у брамі

— Здається, має рацію той капітан, — Велес витер вуса полотняним рушником, — коли говорить про формування на ваших кордонах одразу трьох нових імперій. Тероризм у світі зумовлений саме спробами переділити його між новітніми наддержавами. Цей переділ не лишає Україні вибору. Вона мусить або розчинитися в котрійсь із них, або бути поділеною поміж ними, ачи…

— Таки відбутися як самодостатнє суспільство, — перервав господаря Олег.

— Бачте, на Велесі, — далі говорив бог, — у нинішньому часі, що відповідає земному чотирнадцятому сторіччю, також формуються кілька імперських держав. Так само між ними виникає суперництво за землі та підданців, за торговельні шляхи та родовища. Ті з володарів, хто дбає не лише про свої розкоші, але й про підвладних їм людей та про нащадків, переможуть у цьому протистоянні. Інші — зникнуть. Імперія Рось тепер, гадаю, спроможеться утриматися на шляху поступу. Вона вже відбулася як цивілізація зі своєю культурою, етикою, традиціями суспільного співжиття. Ніякі орди й каганати не становитимуть для неї непереборної небезпеки, бо вже не матимуть сакральної зброї, аби посіяти хаос у душах її народу, у його минулому, а відтак — у майбутньому. Це завдяки вам, панове характерники. — господар озирнувся на золоті піали, що стояли на скрині. — Завдяки вам. Частуйтеся, прошу, частуйтеся! Тегуре, бери ще корж, ось гарячий. Дене, досить тобі вже пива!

— Сподіваємося, пане Велесе і пане Триголосе, — мовив Іван, забираючи кухоль у екс-волоцюги, — ви навідаєте нас у Трахтемирівському замку. — Маємо віддячити вам за гостину.

— Неодмінно, панове, неодмінно! — озвався Велес. — Цікаво, що ж воно за замок такий ви збудували.

— Та й скриню зі збіжжям слід вже перенести зі схрону Хазяїна сюди, — додав Триголос. — Незабаром вона може знадобитися на Чумацькому Шляху — щойно Михайло з Георгієм впораються зі своїм завданням.