Пригоди Електроніка (квадрологія)
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Язык: украинский
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Пригоди Електроніка (квадрологія)». Краткое содержание книги:
Професор Громов бачить перед собою уважні обличчя. Професорові очі усміхнені, але говорить він серйозно. Іде урок математики у восьмому “Б”. Учитель Таратар киває головою: він ніколи не сумнівався в могутності математики.
- Розумієте всю складність цього питання для прогресу людства? Заборонні Теореми могли б з часом зупинити всі машини. - Професор оглянув програмістів. - І от якось написавши чергову формулу, я подумав: а чим же винна сама машина? Хіба так уже необхідно обмежувати її розвиток? Винною буває якась людина, котра або не усвідомлює результатів її роботи, або використовує на шкоду іншим. У чому провинився мій Рессі, чому я мушу зруйнувати гарну модель?.. Я знищив Заборонні Теореми, простіше кажучи - порвав аркуш з формулами. І зробив це із задоволенням!
А машина, через яку створювалися Заборонні Теореми, що загрожували людству, - ось нона, зовсім поряд, сидить біля дошки. Кудлата, вусата, із задерикуватим хвостом - до останньої волосинки викапаний тер’єр. Навіть не віриться, що чорний тишко - всесвітня знаменитість. Цікаво, що Рессі сам про себе думає? Чи він усвідомлює, врешті-решт, що він - Рессі?..
Електроник підняв руку.
- Скажіть, Гелю Івановичу, ви так і не застосували свої теореми?
Професор усміхнувся, щось згадавши.
- Чесно кажучи, один раз намагався застосувати. (Легкий здивований гомін пролетів по класу.) Коли Рессі атакував нас, я крикнув одну з формул. Рессі метнувся вбік, наштовхнувся на провід, і коротке замикання трохи було не вивело його з ладу. Якби не відкриття Сироїжкіна, не знаю, чи був би зараз з нами Рессі.
Сироїжкін зніяковіло зморщив носа, хоч усі вже знали, як він відзначився.
А Громов вихопив з кишені довгу люльку, змахнув нею, мов диригентською паличкою, заходив по класу, розмірковуючи вголос:
- Ви маєте знати, майбутні програмісти, що людство за свою історію не раз відмовлялося від всесвітнього егоїзму. Пригадайте: колись люди встановили, що Земля не центр Всесвіту, що живуть вони на периферії Галактики й саме земне життя аж ніяк не виняток. Одного разу ми вирішили, що не тільки людина уміє мислити, й створили автомати, наділивши їх майже людськими рисами... Може, в цьому й полягає прогрес?.. Вибач, Електронику, що я кажу так при тобі, але ти пам’ятаєш історію людства незгірше за мене... Ось, наприклад, Рессі: він загадав нам з Електроником немало задач, поки ми не оцінили його вчинки. Рессі ще раз підтвердив необмежені можливості людини. А краще від мене, мабуть, усе пояснить сам Електроник.
Таратар запросив свого помічника до дошки.
Електроник став поряд з Рессі, взяв крейду, впустив ганчірку. Піднімаючи її, непомітно погладив собаку. Ворухнувся хвіст на знак дружби.
Рессі дивився на чорну дошку з-під кошлатих пасом шерсті.
- Я наведу приклади самостійних дій Рессі, коли він просторував над пустелею, - серйозно почав Електроник і посміхнувся. - Скажу відверто: я не відразу розшифрував їх.
Клас завмер. Сам Електроник, найкращий у світі математик, учень професора, асистент учителя, - і раптом зізнається у своїй слабості.
Та цей Рессі і справді хитромудрий, винахідливий, непереможний. Могутній розум у волохатому тілі!.. Ура невловимості, хвала незнищенності!
Стукотіла по дошці крейда. Квапилися пера. Гірки формул нагромаджувались у зошитах.
Не писав лише Макар Гусєв. Убирав очима таємничу силу Рессі, намагався не пропустити жодного слова. Він уявляв себе непереможним силачем, як Рессі, тільки, ясна річ, людиною. Секрет сили витав навколо нього в повітрі - досить лише дуже захотіти, напружити всю волю, а формули - не біда, він їх спише потім у приятелів.
- А що буде з Рессі? - перебиваючи Електроника, запитав нетерплячий Макар.
Електроник відповів, стукаючи крейдою:
- Він продемонструє свою систему керування тваринами. Рессі запрошують на службу директори двох заповідників.
- Ого! - Макар переможно махнув важким кулаком. - Слово честі, дуже хочеться влізти в його шкуру!
- Навіть мені важко уявити майбутні пригоди Рессі, - хрипло підтвердив Електроник.
Учитель і професор перезирнулися. А програмісти засміялися, на хвилину відірвавшись від зошитів.
Таратар нахилився до Громова, напівголосно сказав:
- Уява... Дивна річ! Так в чому ж тоді полягає відмінність?.. - І не закінчив запитання.
- Признаюсь, я зовсім забув, що Електроникові потрібна уява, - пошепки підхопив професор. - Дякую, що нагадали. Певно, головна відмінність людини від машини - уміння ставити питання, на які ніхто не може відповісти...
Електроник, не дописавши рівняння, обернувся до професора.