Японський коханець

— Людина прагне безпеки для тих, кого любить, Сете. Однак для себе самої людина прагне незалежності. Твоя бабуся ніколи не погодиться, щоб ми втручалися в її особисте життя, нехай навіть з метою її вберегти.

— Саме тому ми повинні робити це непомітно для неї, — підсумував Сет.

За словами Сета, на початку дві тисячі десятого року за якісь дві години щось несподівано переродило його бабусю. Успішна мисткиня й бездоганна людина обов’язку, вона віддалилася від світу, від родини, друзів та оселилася в геронтологічному закладі, воліючи вбратися, наче тібетська біженка, як твердила її невістка Доріс. «Мозок їй перемкнуло, що ж іще могло статися», — додав молодик. Востаннє колишню Альму бачили, коли по обіді вона сказала, що піде поспить. О п’ятій годині пополудні Доріс постукала в двері її кімнати, щоб нагадати свекрусі про вечірнє свято; жінка стояла біля вікна босоніж, у самій білизні, а її погляд загубився десь у хмарах. На бильці крісла недбало висіла її чарівна червона сукня. «Скажи Ларрі, що я не піду на свято, і нехай не розраховує на мене до кінця моїх днів». Голос її лунав твердо й не передбачав відповіді. Невістка мовчки причинила за собою двері й розповіла про все чоловікові. Того вечора відбувався збір коштів для фундації Беласко — найважливіша подія року, коли перевірялися притягальні спроможності родини. Офіціанти вже закінчували сервірувати столи, кухарі старанно готували бенкет, а музиканти з камерного оркестру налаштовували свої інструменти. Кожного року Альма виступала з короткою, майже незмінною промовою, позувала для кількох фотографій із найповажнішими благодійниками й розмовляла з журналістами; від неї вимагалося лише це, всім іншим опікувався її син Ларрі. Тепер вони мусили обійтися без неї.

Наступного дня почалися вирішальні зміни. Альма заходилася збирати валізи, визначивши, що саме з небагатьох речей знадобиться їй у новому житті. Вона мусила спростити його. Спочатку пішла за покупками, а тоді зустрілася зі своїми бухгалтером та адвокатом. Призначила собі розумну пенсію, а решту коштів передала Ларрі без жодних розпоряджень стосовно їхнього розподілу. Потім повідомила, що переїжджає до Лак-хаузу. Щоб довго не чекати, вона купила місце в черзі у однієї жінки-антрополога, котра за пристойну суму була готова ждати ще кілька років. Ніхто в родині доти не чув про Лак-хауз.