Загублений світ
- Автор: Крайтон Майкл
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: КМ-Букс
- ISBN: 978-617-7535-21-7
- Переводчик: Роман Клочко
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Загублений світ». Краткое содержание книги:
— Ні, Марті,— сказав Левін. — Це не ігуана.
— Перед тим, як сказати що-небудь ще, — мовив Ґутьєррес, глянувши на пілота, — я думаю, ти маєш знати, що у цьому районі вже з’являлися кілька раніше невідомих видів ящірок. Ніхто напевно не може сказати, чому. Можливо, це пов’язано з вирубкою тропічних лісів або якимись іншими причинами. Але нові види з’являються. Кілька років тому я почав спостерігати невідомі види…
— Марті! Це в біса ніяка не ящірка.
Ґутьєррес закліпав очима.
— Що ти таке кажеш? Звичайно, це ящірка.
— Я так не думаю, — відповів Левін.
Ґутьєррес сказав:
— Тебе, напевно, збив з пантелику її розмір. Насправді ми тут в Коста-Риці час від часу стикаємося з такими відхиленнями.
— Марті,— прохолодно мовив Левін. — Мене ніщо не може збити з пантелику.
— Звичайно, я не це мав на увазі…
— І я кажу тобі, що це не ящірка, — повторив Левін.
— Вибач, — похитав головою Ґутьєррес, — але я не згоден.
Біля білого гвинтокрила зібралися люди, надягаючи білі хірургічні маски.
— Я не прошу тебе погоджуватися, — відказав Левін і повернувся назад до туші.— Встановити це можна досить просто, — достатньо викопати голову або одну з кінцівок, наприклад, оце стегно, що, як я вважаю…
Він замовк, і нахилився ближче, глянувши на задню сторону стегна.
— Що там? — спитав Ґутьєррес.
— Дай мені свій ніж.
— Навіщо? — спитав Ґутьєррес.
— Просто дай.
Ґутьєррес вийняв з кишені ніж, поклав ручку в простягнуту руку Левіна. Той не відривав погляду від туші.
— Гадаю, тобі це здасться цікавим.
— Що?
— Просто вздовж сідничної шкіри…
Раптом вони почули крики і озирнулися. Від білого гвинтокрила до них бігли люди. Вони несли якісь баки на спинах і щось кричали іспанською.
— Що вони кажуть? — насупився Левін.
Ґутьєррес зітхнув.
— Кажуть, щоб ми відійшли назад.
— Скажи їм, що ми зайняті,— відповів Левін і знову зігнувся над тушею.
Але люди продовжували кричати, і раптом пролунав дивний рев. Левін, піднявши голову, побачив, як спалахнули вогнемети. Вечірнє світло розрізали великі червоні струмені полум’я. Він бігав навколо туші і кричав чоловікам:
— Ні! Ні!
Але ті не звертали на нього уваги.
Він кричав:
— Ні, це безцінно…
Перший з чоловіків у формі схопив Левіна і грубо штовхнув його на пісок.
— Що ви в біса робите? — закричав Левін, спинаючись на ноги. Але було вже занадто пізно. Перший зі струменів полум'я вже торкнувся шкіри. Вона почорніла, а всередині синім полум’ям спалахнули кишені з метаном. Дим від туші щільною хмарою почав підніматися у небо.
— Зупини це! Зупини це! — Левін повернувся до Ґутьєрреса. — Змусь їх зупинитися!
Але Ґутьєррес не рухався, він просто дивився на тушу. Охоплений полум’ям тулуб невідомої тварини потріскував від вогню, жир розбризкувався і згоряв. А потім, коли згоріла шкіра, з’явилися чорні, пласкі ребра скелета. Потім увесь тулуб повернувся і шия тварини підстрибнула вгору, охоплена полум’ям, що доточувало скручену шкіру. У полум’ї Левін побачив довгий писок, ряди хижих зубів і порожні очниці. Здавалося, ніби якийсь середньовічний дракон здіймається у небо, перетворюючись на полум’я.
Сан-Хосе
Левін сидів у барі аеропорту Сан-Хосе, цмулячи пиво і чекаючи на літак до Штатів. Позаду нього за маленьким столиком сидів Ґутьєррес. В останні кілька хвилин між ними запала незручна мовчанка. Ґутьєррес дивився на рюкзак Левіна, що стояв біля його ніг. Він був спеціально виготовлений з темно-зеленого гортексу[4] з додатковими зовнішніми кишенями для всілякого електронного обладнання.
— Непоганий наплічник, — мовив Ґутьєррес. — Де ти його, до речі, дістав? Схожий на виріб Торна.
Левін сьорбнув пива.
— Це він і є.
— Класний, — сказав Ґутьєррес. — Що у тебе там у верхньому клапані, супутниковий телефон і GPS? Хлопче, що ж іще далі вигадають? Розкішно. Це, мабуть, тобі коштувало…
— Марті,— роздратовано перервав його Левін. — Досить молоти дурниці. Ти мені скажеш чи ні?
— Що сказати?
— Я хочу знати, що тут в біса відбувається.
— Слухай, Ричарде, вибач, якщо…
— Hi, — перервав його Левін. — Це був дуже важливий зразок, Марті, і він знищений. Я не розумію, чому ти дозволив, щоб це сталося.
4
Мембранна тканина, винайдена Вілбертом та Робертом Горами 1969 року. Водостійкий та паропроникний матеріал, що застосовується для виробництва спеціального одягу, взуття, рюкзаків.