Божий світильник. Куля для боса
- Автор: Куин (Квин) Эллери, Стаут Рекс
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Божий світильник. Куля для боса». Краткое содержание книги:
Торн легенько потис дівчині руку. Еліс, вдячно усміх-нувшись, вибачилася, цмокнула в щоку Райнака й у супроводі місіс Райнак пішла нагору.
Тільки-но чоловіки знову всілися перед каміном і за-курили по сигареті, як надворі почулися кроки.
— Мабуть, Нік,— висловив здогад лікар.— Де це його носило?
На порозі постав юний велет у мокрих черевиках і з сердитим виразом на обличчі. Він недбало кинув: «Привіт!» — і підійшов до каміна погріти свої великі, червоні в холоду руки. Не звертаючи уваги на Торна, хлопець лише мимохідь глянув на Еллері.
— Де ти ходиш, Ніку? Сядь поїж!
— Я поїв перед вашим приїздом.
— Де ти пропадав?
— Тягав дрова для каміна. Ви ж самі про це не подбали.
Розмовляв Кейт не вельми чемно, одначе руки в нього, як помітив Еллері, тремтіли. Дивно. Його манери не виказували в ньому наймита, і все ж він був наймит.
— Пішов сніг,— сказав Кейт.
— Сніг?
Всі попідходили до вікон. Місяця не видно було. По шибках ковзали великі лапаті сніжинки.
— Пішов сніг,— зітхнув Райнак, і від того, як він це промовив, в Еллері закололо в потилиці. — Біла пелена вкриває гори, ліси, річку, небо й будиночок у кінці саду...
— Ви просто як селянин, докторе, — зауважив Еллері.
— Я люблю природу в її розбурханому стані. Весна — для легкодухих. Важливі справи вирішуються зимою. — Райнак обійняв Кейта за плечі, — Усміхнись, Ніку! Хіба ж немає Бога на небесах?
Кейт мовчки скинув з плеча господареву руку.
— А, ти ж іще незнайомий з містером Квіном! Квіне, це — Нік Кейт. А з містером Торном ти вже знайомий.
Кейт коротко кивнув головою. ‘
— Ну-ну, мій хлопче, веселіше! Ти надто вразливий, і в цьому твоя біда. Давайте вип’ємо! Хвороба нервів — інфекційна.
«Нерви!» — похмуро подумав Еллері. Він нутром відчував якусь таємницю, і це болісно точило йому душу. Торн сидів напружено, немовби його скували спазми; на екронях у нього повипивалися шнурочки жилок, на чояі виступили краплини поту. Згори не долинало жодного звуку.
Райнак підійшов до буфета й почав діставати пляшки — джин, гіркі настоянки, горілку, вермут. Він вмішував напої і без упину говорив. У його голосі вчувалося приховане хвилювання. '
«Прокляття, що ж тут усе-таки діється?» — запитував себе Еллері.
Кейт розносив коктейлі. Еллері поглядом попередив Торна, і той, зрозумівши, легенько кивнув головою. Вони зробили по два ковтки й відставили склянки. Кейт пив склянку за склянкою, так, ніби хотів про щось забути.
— Так буде краще,— всміхнувся Райиак, сідаючи в крісло.— Без жінок, біля каміна, зі склянкою в руці. Життя стає майже стерпним.
— Боюся, що зіпсую вам настрій, — озвався Торн,— але я збираюся зробити його нестерпним.
— Ну-ну, — примружив очі Райнак. Він обережно відсунув з під ліктя карафку з бренді й схрестив на животі короткі товсті руки. В очах у нього з’явився сталевий блиск.
Торн підійшов до каміна і, стоячи до всіх спиною, заговорив:
— Я тут захищаю інтереси міс Мейх’ю, містере Райнак. Тільки її інтереси. Сільвестр Мейх’ю помер минулого тижня надто раптово, очікуючи свою дочку, якої не бачив майже двадцять років — відколи розлучився а її матір’ю.
— Все правильно.
— Містере Райнак,— обернувся Торн,— ви лікували Сільвестра Мейх’ю понад рік, до того дня, коли він помер. На що він хворів?
— На багато що. Але нічого надзвичайного. А помер від крововиливу в мозок.
— Так ви записали в свідоцтві про смерть,— проказав адвокат, нахилившись уперед.— Але я не цілком певний, що ви написали правду.
— Чудово! — глянувши на нього, ляснув себе по боках Райнак. — І це про мене, з моєю вдачею! Ви, Торне, хоча на вигляд і немічні, але здатні на багато що. — Широко посміхаючись, лікар обернувся до Еллері. — Ви чули, містере Квін? Ваш колега звинувачує мене в убивстві! Це вже цікаво, дуже цікаво. І треба ж таке! Старий Райнак — братовбивця! А що думаєш про це ти, Ніку? Тво-
го господаря звинувачують в умисному вбивстві. Боже мій.
— Це безглуздя, містере Торн, — буркнув Кейт. — Ви й самі в це не вірите.
На обличчі в адвоката заграли жовна.
— Вірю я чи ні, не має значення. Це ймовірно. Але зараз мене більше цікавить справа Еліс Мейх’ю, ніж можливе вбивство. Сільвестр Мейх’ю помер, і байдуже — від небесних сил чи від людських рук. Одначе Еліс Мейх’ю — жива.