Тринадцять градусів на схід від Грінвіча
- Автор: Сичевський Василь Павлович
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- ISBN: 5-308-00091-3
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча». Краткое содержание книги:
Під піджаком у Кребса була портупея. Бен вирішив послабити її, аби не заважала хворому дихати. І раптом побачив пістолет. Це не здивувало його — не із святими ж має справу стратегічна служба. Під лівою рукою пістолет, під правою — прикріплений до тієї ж портупеї плескатий металевий контейнер, у яких звичайно перевозять секретні документи. Бен не торкнувся контейнера, з досвіду знаючи, що за такі діла можуть бути великі неприємності. Офіцери стратегічної служби дуже не любили, коли хто з льотчиків, виконуючи їх доручення, сунув носа не у свої справи. А тут ще у відділі їхньої авіабази засів цей діляга Мак-Ллойд. Цей затягає по допитах, замучить дізнаннями. А чого варта його вимога в кожному, навіть дріб'язковому випадку, писати докладні пояснення, доповідні, рапорти… Треба буде сказати про контейнер Біллу, а Патріку про нього краще і зовсім не знати. Варто повідомити на базу, їх людина, хай і вирішують, як з ним бути, а то ще скажуть, що його тут навмисне. Пробачте, пане майор, самі думайте, що робити з цим вашим «сизим поштовим голубком». Бен застібнув на Кребсі пальто на всі ґудзики і повернувся до Патріка:
— Викликай базу!
— Шифр?
— Ніколи! Рубай відкритим… Стукай: «Атакований парою «месершмітів», стрілок-радист Белч…» Нема чого ніяковіти, передавай: «Стрілок-радист Патрік Белфур Белч збив один літак противника. Поранений в плече. Інших втрат не маю. Пасажир на борту. Хворий. Потрібна консультація лікаря. Шеф-пілот Уолтінг. Крапка!»
Патрік передав, як наказував Грісс, проте від себе додав: «термінова консультація». Зробив це неспроста і, як мовиться, вчасно. Поки у ефір неслися його крапки і тире, пасажир почав корчитись. На губах забіліла піна, обличчя напружилось, почервоніло, він раптом закричав якимось диким утробним криком. Очі широко розплющились, проте свідомість так і не пробилася до налитих кров'ю зіниць. Кребс марив. Його били конвульсії, корчила, здавалось, передсмертна агонія.
Патрік заціпенів. Вперше в житті бачив такий стан людини і це викликало в ньому страх перед могутнім, всевладним ворогом, спроможним відібрати розум, Перетворити людину на ніщо, на купу м'яса і кісток, що корчаться від нестерпного болю.
— Як же нам з тобою бути? Що робити? — тим часом говорив сам з собою Грісс. — Чорт знає, що тут відбувається. Тільки в Бомбеї я бачив подібне… Тільки там…
Проте, що бачив другий пілот в Бомбеї, Патрік уже не почув, у його навушниках прокинулась хвиля бази. Радіограму підписав Мак-Ллойд. В ній значилось: «Подайте необхідну допомогу! Пасажир повинен жити! Це категорично необхідно! Лікар буде через десять хвилин». Не дивлячись на тон наказу, в телеграмі відчувалась розгубленість. Очевидно, на базі не сподівались на такий поворот сиропи.
— Що там у вас, Бон? — спитав у шоломофоні голос Уолтінга.
Бен вилаявся, як справжній докер, і, полегшивши серце, сказав:
— Хтось із нас народився без сорочки. Чорт би забрав мене в пелюшках, а цього Мак-Ллойда ще раніше!
— Що там з цим джентльменом? — спокійно повторив своє запитання Уолтінг.
— Він марить. У нього гарячка, — відповів за Бена Патрік. — Його дуже нудить… Він блює… Забруднив весь коридор…
— Мак-Ллойд! Ця штабна мокриця Мак-Ллойд! — крикнув, задихаючись від люті, Бен. — Він, бачиш, вимагає, щоб ми творили чудеса: врятували цьому джентльменові життя. Мак-Ллойду, певне, не терпиться отримати за нього ще одну зірку на погон і щось там ще в петлицю. Але хай проклянуть мене боги, коли ми довеземо його теплим.
— А що з ним?
— Я не лікар, Біллі, проте мені здається, що я вже бачив це якось у Бомбеї.
При цих словах на обличчі Бена проступив потойбічний жах. Він хлюпнув на руки спирту і заходився старанно витирати їх. Знову лив і знову тер, не одриваючи очей від Мартіна Кребса, що корчився на підлозі. Чого ти мовчиш, Бен? — спитав Уолтінг.
— Я боюсь… Боюсь говорити…
— Не сміши мене. Чого це ти перелякався? «Месери» позаду, а Мак-Ллойд не такий страшний, яким хоче здаватись.
— Ох, Білл, є речі куди страшніші за Мак-Ллойда… Ти краще поглянь на цього голуба сам. — Грісс переступив поріг до пілотської. За останні кілька хвилин в ньому ніби щось надломилось, він уже мало в чому був схожий на того знайомого Патріку баскетболіста з Глазго. Лице посіріло, очі потонули в глибоких тінях. Бен дійсно був чимось дуже наляканий, тому що сів на місце пілота і заговорив, незвично затинаючись і ковтаючи слова:
— 1 Не підходь до нього близько і не торкайся його, Білл. Повторюю, я не лікар, але в Бомбеї на власні очі бачив, як люди гинули від чуми. Я там служив два роки… Вони мерли прямо на вулицях. Ми збирали їх і палили на кострищах. Там усім нам робили щеплення, а тут…