Маленький лорд Фонтлерой
- Автор: Бернетт Фрэнсис Ходжсон
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: «Свічадо»
- ISBN: 978-966-395-276-5
- Переводчик: Наталка Римська
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Маленький лорд Фонтлерой». Краткое содержание книги:
Дитячі повісті Френсіс Годґсон Бернет перекладено багатьма мовами, за їх мотивами створено численні театральні вистави і кінофільми. Отож пропонуємо вам перший український переклад цього відомого твору.
Для найширшого кола читачів.
Натомість Седрик і не здогадувався, що за ним так пильно спостерігають, тому поводився як звичайно. Він приязно потиснув руку гостеві, коли їх представили одне одному, потім впевнено відповів на запитання, які поставив йому містер Гевішем — зовсім так само, як ото розмовляв зі своїм другом, містером Гобсом. Хлопчик не виявляв ані сором'язливосте, ані задерикуватости. Коли ж містер Гевішем звертався до матері, то помічав, що Седрик слухав їхню розмову так серйозно, ніби й сам був уже дорослий.
— Він виглядає дуже поважним як на свій вік, — мовив адвокат до матері.
— Гадаю, у чомусь він і справді такий є, — потвердила та. — Він завжди дуже швидко все схоплював. Окрім того, Седрик ріс переважно серед дорослих. Йому страшенно подобається повторювати довжелезні слова й вислови, які ото прочитає у книжках або почує від дорослих. Часом це звучить так потішно… Але він також безмежно любить всякі дитячі забави. Він у мене розумний хлопчик, хоча часом ще така дитина…
Коли містер Гевішем вдруге побачив Седрика, то й сам переконався, що мати казала правду. Ледве його екіпаж оминув ріг, як адвокат побачив жвавий хлопчачий гурт. Двоє з них якраз збиралися бігти наввипередки — і в одному із змагунів містер Гевішем упізнав юного лорда Фонтлероя. Седрик галасував найбільше від усіх. Ось він став поруч із другим хлопцем, виставивши трішки вперед ногу в червоній шкарпетці.
— Увага! — заволав хлопчина, який узяв на себе роль судді. — Раз! Два! Три — руш!
Містер Гевішем вихилився з вікна. Несподівано його також взяла цікавість. Бо такого він іще не бачив: щойно пролунала команда рушати — червоні шкарпетки юного лорда замиготіли немов калейдоскоп. Стиснувши кулаки, хлопчик вихором мчав уперед, а золоті кучері розмаював вітер.
— Гуррра! Седрик Ерол! — щосили вигукували хлопці, аж пританцьовуючи від захоплення. — Гуррра! Біллі Вільямс! Гуррра, Біллі! Гуррра! Давай! Давай!
— Він переможе, я певен, — вимовив містер Гевішем.
Його справді неабияк захопили ці перегони. Дитячі ноги миготіли з неймовірною швидкістю — (Біллі Вільямс у брунатних шкарпетках з усіх сил намагався наздогнати Седрика, чиї червоні п'ятки виднілися попереду), змагунів супроводжували несамовиті вигуки уболівальників — усе це врешті розворушило і старого адвоката.
— Він переможе… переможе… я у цьому анітрішки не сумніваюся! — вимовив містер Гевішем, тамуючи хвилювання вдаваним кашлем.
І в цю хвилину пролунав дружний крик — хлопці-вболівальники кинулися пританцьовувати і притупувати на радощах. Бо майбутній граф Доринкурт останнім зусиллям вирвався вперед — і досяг ліхтарного стовпа в кінці кварталу, на якихось дві секунди випередивши Біллі Вільямса. Седрик схопився рукою за стовп і зупинився, відсапуючись.
— Тричі «гурра» Седрику Еролу! — заволали хлопчаки. — Гурра Седрику Еролу!
Містер Гевішем відкинувся на сидіння екіпажу. На його обличчі з'явилася стримана посмішка.
— Браво, лорде Фонтлерою! — впівголоса вимовив він.
Коли екіпаж зупинився перед дверима будинку місіс Ерол, до нього підійшли переможець і переможений — у супроводі захоплених уболівальників. Седрик ішов поруч із Біллі Вільямсом і вони разом собі про щось говорили. Розчервоніле обличчя Седрика світилося радістю, мокрі кучері прилипли до чола, а руки звитяжець тримав у кишенях.
— Певно, я переміг тому, що ноги у мене трішки довші, ніж у тебе, — пояснював він Біллі, очевидно, намагаючись якось його втішити. — Думаю, в цьому причина. Сам знаєш, я на цілих три дні старший від тебе, тому й виявився сильнішим. На цілих три дні, ти тільки подумай.
Таке пояснення явно втішило Біллі, бо він знову став усміхатися від вуха до вуха, ба навіть гордо підняв голову — наче це він виграв перегони, а не Седрик. Справді, Седрик Ерол умів підтримати і втішити кожного, хто опинявся у його товаристві. Навіть здобувши жадану перемогу, він не забув, що переможений товариш міг зневіритися у своїх силах — тому підтримав його на духу, пояснивши, мовляв, переміг через те, що народився на три дні раніше від нього.
Того ранку містер Гевішем мав довгу розмову з переможцем. Під час цієї поважної бесіди на обличчя адвоката знову й знову поверталася його стримана посмішка. Аби її приховати, чоловік знай потирав своє худорляве підборіддя, затуляючись долонею.