Безсмертний полк. Священна війна Путіна
- Автор: Аккерман Галя
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга – Богдан
- ISBN: 978-966-10-6017-2
- Переводчик: Петр Всеволодович Таращук
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Безсмертний полк. Священна війна Путіна». Краткое содержание книги:
Ця книжка — могутня пересторога всьому людству і надто вже актуальна для нас, бо ми — перший об’єкт у розбудові «русского мира», яку російські агресори в українській шкурі приховують балачками про «мир».
А втім, частина інтелігенції добровільно долучилася до боротьби проти російської православної церкви, яку пов’язували з царатом і загалом із реакцією. «Під свист різки, під попівський спів рабом жила російська паства. Це називали єднанням церкви і держави»[17], — писав революційний трибун Володимир Маяковський (1893–1930). Навіть поет Сергій Єсенін (1895–1925), співець селянської Росії, на мить спокусився революцією — «Тіло, Христове тіло, випльовую з рота»[18], — потім розчарувався, а згодом наклав на себе руки. Така сама доля спіткала й Маяковського.
Але не досить зруйнувати стару релігію, щоб навернути трудящі маси до нової віри. Дійсність країни, спустошеної Першою світовою війною, воєнним комунізмом[19] і громадянською війною, збуреної запровадженням диктатури Комуністичної партії, видавалася дуже далекою від обіцянок більшовиків. Людмила Іванова, дослідниця творчості Андрія Платонова (1899–1951), одного з перших прихильників революції, що згодом став одним із її найпрозірливіших критиків, цитуючи письменника й підсумовуючи його думки, пише:
«Якщо ми хочемо зруйнувати релігію і усвідомлюємо, що це треба зробити неодмінно, бо комунізм і релігія несумісні, народові треба дати замість релігії не менше, а більше, ніж релігія...» «Маси» в їхньому первісному, майже «тваринному» стані, не натхнені ані вірою, ані наукою, ані любов’ю. Вони якраз «пустота», «шлак», не пробуджена до світла сила. Хто одарує їх духом? Чи вистачить надсили в «утаємничених» у комунізм духовних лідерів навернути до нової віри мільйон людей, які лише «жують», «сплять» і працюють, як машини?»[20]
Звичайно, «втаємничені» та великі гуру комунізму провадили дивовижну роботу з інтелектуалами, набутими або купленими для їхньої справи. Чого вони прагнули? Створити нову людину, обдаровану новою ментальністю, і це завдяки пропаганді й ліквідації «ворогів», які заважають тому «рухові вперед». Газети і журнали, театр і кіно взялися до цього завдання з неабияким талантом і ревністю. Електрифікація країни і ліквідація неписьменності в ній, великі будівництва, які почав Сталін на початку 1930-х років, перспектива швидкого просування для тих, хто цілковито дотримувався партійної лінії, зокрема для вихідців із робітничого та селянського класів, — ось що породжувало певний ентузіазм, байдуже, щирий або вдаваний. Крім того, лишалася велика месіанська ідея завоювання світу для поширення світла комунізму на всій планеті.
Так писав через десятки років по тому знаменитий поет-трибун Євгеній Євтушенко (1932–2017)[21].
Проте в середині 1920-х років, після поразки кількох повстань у Європі, довелося констатувати, що комуністична революція не охоплює полум’ям усю планету. Совєтський Союз опинився, як казати правду, сам перед лицем капіталістичного світу. Сталін — як головний «утаємничений» — вирішив почати мілітаризацію країни через швидку індустріалізацію. В 1928–1940 рр. спорудили гігантський металургійний комбінат у Магнітогорську, Турксиб, залізницю, що пов’язувала Середню Азію з Сибіром, величезний машинобудівний завод «Уралмаш» у Єкатеринбурзі на Уралі; на Далекому Сході заснували промислове і портове місто Комсомольськ-на-Амурі; спорудили Дніпровську ГЕС, одну з найбільших у Європі, й т. ін. Цей список довгий і справді вражає. Зусилля, яких вимагала ця прискорена індустріалізація, були буквально надлюдськими. Щоб фінансувати й годувати робітників, влада грабувала села, реквізуючи все аж до насіння; в 1932–1933 рр. внаслідок голоду померло від 6 до 8 млн українських, російських і казахських селян. Ця індустріалізація, яку почасти здійснювали в’язні ГУЛАГу, ці раби комунізму, що гинули тисячами, виснажені працею, захарчовані й кепсько вдягнені, не щадила й інших робітників, змушених жити за страхітливих умов: виснажлива праця, жалюгідна платня, комунальні перенаселені квартири або звичайні бараки, загроза ув’язнення в разі найменшого ухилу.
17
«Вірш про патріарха Тихона» (1923 р.) // Маяковский В. Полное собрание сочинений. — Т. 5. — Москва, 1955–1961.
18
«Інонія» (1918 р.), відомий вірш Єсеніна, в якому він уявляє себе пророком нової країни.
19
Назва внутрішньої політики Совєтської держави в 1918–1921 рр. Її характеризували націоналізація промисловості, монополія на сільськогосподарські продукти першої необхідності, заборона приватної торгівлі, терор проти «ворожих елементів» і т. ін.
20
«Про любов», незакінчене есе 1927 р.: Enfant-terrible; Проза.ру.
21
«Братская ГЭС», поема, опублікована в журналі «Юность» 1965 року.