Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча

На печатці Івана III святий Георгій не зовсім канонічний: над його головою нема німба, волосся начебто стягує широка пов’язка, обидві руки воїна охоплюють спис, який уражає дракона не в пащу, а в шию. Вершник здається дуже довгоногим через коротке військове вбрання. Могутність людини, воля, натиск, бажання перемогти чудовисько — ось що вирізняє зображеного на печатці вершника від російської іконописної традиції. На печатці Івана III святий Георгій радше нагадує своє втілення у творах західноєвропейського мистецтва епохи Відродження, і передусім — італійського. У такому вигляді святого Георгія зображували не тільки у живописі та скульптурі, й на італійських монетах і медалях.

Відомий історик мистецтва В. Лазарєв, який багато років вивчав італійське і давньоруське мистецтво, присвятив велику розвідку художньому образові святого Георгія. У ній дослідник підкреслював, що саме італійські майстри, які прибули до Москви наприкінці XV століття, принесли традиції італійського Відродження, що були вміло використані для посилення авторитету Великого князя московського. Звичайно, передовсім йдеться про кам’яне будівництво у Кремлі, що його здійснювали італійські архітектори.

Однак італійці займалися в Москві не лише будівництвом. Чимало було їх і серед іноземних майстрів срібних справ, яких Іван III також запрошував на роботу до столиці Московії. Та й самі будівельники кремлівських стін і соборів знали карбувальну справу. Відомо, наприклад, що різьбярем монетних штемпелів був і згадуваний Аристотель Фіораванті, який ще в юності здобув потрібні знання в галузі карбування.

Очевидно, Іван III, який довірив італійським зодчим упорядкувати Кремль, міг доручити італійським медальєрам і виготовлення нової печатки, символіка якої відповідала б його владним прагненням у період створення ним єдиного Московського царства.

Саме в Північній Італії, з якою московські князі встановили тісний контакт ще з середини XV століття і звідки переважно приїжджали в Москву архітектори, образ святого Георгія у той час набув особливого поширення. На багатьох монетах і медалях Ломбардії та сусідніх з нею областей викарбуваний його мужнє зображення.

Відсутність канона в зображенні Георгія Побідоносця на печатці Івана III і печатках наступних самодержців зробило його в уяві московитів просто “людиною на коні” або “царем”, якщо на вершнику була корона.

Лише наприкінці XVII — на початку XVIII століття, коли в країні з’явилися герби — ще одне із західних запозичень, у світській емблематиці з’явилися і святі з їхніми власними іменами — святий Андрій Первозваний, святий апостол Павло, архангел Михаїл і, звичайно ж, Георгій Побідоносець. Причому голови святих воїнів почали прикрашати шоломами, іноді з плюмажем.