![Гумор та сатира [збірка] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/7/5/1/gumor-ta-satira-zbirka-download.jpg)
Гумор та сатира [збірка]
- Автор: Таксюр Ян Ильич
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Гумор та сатира [збірка]». Краткое содержание книги:
Я родился в Киеве. Отец рабочий, участник Великой Отечественной войны. Мать училась в Киевской консерватории, готовилась стать оперной певицей. Однако война и тяжёлая болезнь этому помешали.
После института служил в армии, потом преподавал историю, занимался самодеятельным театром. Сколько себя помню, всегда сочинял. Эта привычка сохранилась до сих пор. В 80-х и 90-х стал публиковать сатирические стихи, писать для эстрады, телевидения, анимации. Работал в газете.
Моё литературное имя Ян Таксюр. В Святом Крещении я — Иоанн. Крещение и приход к Православной вере считаю главным событием своей жизни. До того, как это произошло, долго блуждал среди духовных соблазнов своего поколения — от западных интеллектуальных игр до восточных «практик» и прочей ложной премудрости. Однако Бог очень милостив ко мне. Через падения и скорби я пришёл туда, где душа поняла: здесь мой дом.
У меня есть жена, дочь и сын. Вообще, я очень счастливый человек.
Відцураємось ідей.
В школі мирно вчать трикутник,
З поля в небо лине пар —
Та мені таке майбутнє
То справжнісінький кошмар!
Хто я? Звався активістом.
А тепер? Звичайне чмо.
З каменюками та свистом
Ми ж на владу не йдемо.
Так і кум від мене кращий,
Бо у нього сад, город…
Ну, а я? Дурне ледащо?
Хоч і справжній патріот.
Але цьому сновидінню
Я кажу суворо: «Ні!»
Вийшов з хати, взяв каміння,
Розмахнувся у ві сні.
В кума кинув понад тином.
Все навкруг аж загуло.
Двір сусіда у руїнах!
І горить моє село.
От тепер питань немає —
Лемент! Стогін! Крики: «йой!»
Революція триває,
І не чмо я, а герой.
Відверта луна
Ах, друже, друже,
Любий друже!
Мене давно цікавить дуже,
Ну, звідки це тремтіння нервів,
Коли я бачу десять євро?!
І це бажання немовляти
Від радості, пробачте, сцяти,
Коли десь кажуть: «Єлісєйскіє поля»,
«Брюсель», «Монмартр» і «о-ля-ля!».
І хочеться стегном, як курва, вихиляти,
Взуття чуже схилитись і лизати,
Від щастя щось верзти не до пуття…
Як звуть оці мізерні почуття?
Оці нікчемні «чуйства»?
І раптом здалеку — луна, мов з забуття:
«Холуйство! Холуйство! Холуйство!»
Страта кума
Якось ввечері, без шуму,
Захиливши грам п’ятсот,
Ми шукали мого кума,
Щоб вести на ешафот.
Хтось хотів його за грати,
Але більшість каже: «Ні!
Тільки страта! Тільки страта!
На війні, як на війні».
Чом, спитаєте, замало
Буде кумові тюрма?
Він сказав, що ми стрибали,
Наче дурні, задарма.
І тепер він — ворог лютий.
І хоч круть тепер, хоч верть,
У кайдани весь закутий,
Хай іде собі на смерть.
Та хіба ж самі не знаєм,
Що купили нас за гріш?
Що круки у ріднім краї
Нам встромили в серце ніж.
Що уже не дно, а днище
Ми відчули в підлий час.
Та казать про це навіщо?
Це ж образа для всіх нас!
Ніби він один розумний,
А ми лохи навкруги.
Нам такі, як бувший кум мій —
Найстрашніші вороги.
Що з того, що хлопець правий?
Дійсно, неньку продали.
Не потрібна нам та правда,
За якою ми — козли.
Дума про здобутки
Всі звуть мене Іваном,
А прізвище — Губа.
Я був на трьох майданах,
Де вище всіх стрибав.
А вчора напідпитку
Сусід (червоний ніс)
На урочистий мітинг
Запрошення приніс.
— Дай, тему подивлюся,
Я ж не якесь село!
«Здобутки революцій» —
Написано було.
Які ж такі здобутки?
То штука непроста…
Я сів до столу хутко,
Пригадувати став.
Щоб, як прийду на захід,
Де прапорів краса,
Ніхто не зміг сказати:
— Ти, хлопче, не в курсах.
Я думав цілий ранок,
Я думав день і ніч:
— Пригадуй, ну, Іване!
Бо то ж важлива річ.
Дочка пішла до школи,
Пішов на дворі сніг.
Так довго ще ніколи
Я думати не міг.
Здобутків отих клятих
Я так і не згадав.
І не пішов на свято,