Пастка

Еміль Золя

/ Émile Zola /

(1840-1902) — видатний французький письменник, журналіст, критик, відомий як засновник і головний теоретик натуралістичної прози, який прагнув науково обґрунтувати свій літературний метод, шукаючи зв’язок між природним та соціальним корінням людської психології. Неухильно дотримуючись свого кредо «Nulla dies sine Ііпеа» («Ані дня без рядка»), Золя вдалося стати одним із найпопулярніших письменників останньої чверті XIX ст. світового рівня, започаткувати окремий літературний напрям, вилити свій найбільший творчий задум — написати цикл з двадцяти романів «Ругон-Макари» (1870 — 1893), «природну і соціальну історію однієї родини за часів Другої імперії». Більшість його творів перекладено десятками мов та екранізовано. Золя також прославився участю в справі Дрефуса, надрукувавши на початку 1898 року в газеті «L’Aurore» статтю «Я звинувачую», після чого мусив тікати до Англії через загрозу ув’язнення.

«Пастка» (1877) — сьома частина епопеї «Ругон-Макари» і водночас, як і решта романів, цілком самодостатній твір, у якому Золя змалював безпросвітне життя паризьких робітничих передмість. Окрім своєрідності тематики твору (життя нижчих верств суспільства доти описували побіжно або романтизовано), Золя застосовує новаторський підхід до стилістики самого письма — його герої говорять живою мовою, паризьким арго, та не цураються лайки. Збуривши тогочасний літературний світ, саме «Пастка» принесла Золя світову славу.