Стрибок у ніщо

У першій-ліпшій ситуації, в яку попадають герої твору, О. Бєляєв знаходить деталі, що поглиблюють кожен образ, характеризують його з нового боку. Тому від епізоду до епізоду образи збагачуються, стають довершенішими.

Матеріал, пов'язаний з технічними проблемами, письменник у ряді місць виклав, точно дотримуючись висловлювання К. Е. Ціолковського. О. Бєляєв описав «ракету 2017 року», яку в 1920 році запропонував учений в своїй праці «Поза Землею». Письменник хотів донести ідеї К. Е. Ціолковського до читача в «первісному» вигляді. Але разом з тим автор доповнює їх іншими технічними і науковими ідеями. Так, О. Бєляєв висунув цікаву ідею штучного створення на Землі умов ракетного польоту для тренування майбутніх астронавтів. Він висловлює думку про можливість застосування атомної енергії для міжпланетних кораблів. Виходячи з вказівок К. Е. Ціолковського, письменник докладно описує гідро-амортизаційні апарати, які захищають пасажирів від шкідливого впливу перевантаження під час зльоту. Дуже цікавий опис оранжереї, яка повинна була забезпечувати космонавтів їжею і налагодити круговорот речовин, подібний до земного.

Постає питання: наскільки правдоподібна фантастика О. Бєляєва, чи відповідає вона хоч приблизно сучасним уявленням про техніку міжпланетних подорожей? В наш час існує багато проектів космічних кораблів, в тому числі й для польоту на Венеру. В цих проектах використані ті самі принципи, які в свій час висунув К. Е. Ціолковський і описав О. Бєляєв. Ракетний поїзд, оранжерея, скафандри для виходу в міжпланетний простір, пристрої для захисту від перевантаження, механізми, що полегшують життя в умовах невагомості, нарешті, наземне тренування космонавтів — усе це не втратило свого значення, і фантазія письменника має тут серйозну наукову основу.