Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця». Краткое содержание книги:
Річард теж розуміє, що не зможе цьому запобігти, тому відчуває свою провину. Він поодинці повинен нести гріх, в якому не зважився б зізнатися навіть єдиній людині, яку любив… І яку втратив.
Приєднуйтесь до Річарда і Келен в заключному романі про одну з найдивовижніших і незабутніх пригод, коли-небудь описаних. Вона почалася з першого правила, а закінчиться правилом правил, неписаним правилом, правилом, негласним з давніх часів.
З новим сходом сонця, світ зміниться назавжди…
Вона видала пронизливий високий крик. Її руки і ноги мимоволі розлетілися по сторонах, і вона плазом плюхнулася на підлогу. Сестра Грета захихотіла.
— Встань, — в черговий раз наказала Сестра Ерміна, — Або я покажу тобі, що таке справжня біль.
Ніккі знову підібралася на карачки. Вона задихалася й не могла вдихнути побільше повітря. На курну підлогу капали її сльози. Чудово розуміючи, що не можна затримуватися, вона неймовірним зусиллям піднялася на ноги. Ноги тремтіли, але вона зуміла встояти вертикально.
— Просто убийте мене, — вимовила Ніккі. — Я не збираюся допомагати вам, незалежно від того, яким тортурам ви збираєтеся мене піддати.
Сестра Ерміна задерла голову, і, підсунувши своє обличчя впритул до Ніккі, одним оком втупилася у неї пильним поглядом.
— Та що ти, люба, мені здається, ти помиляєшся щодо цього.
Це знову вступив у розмову Джеган. Сліпий спалах болю, джерело якою йшло від нашийника, каскадом пропалив нерви Ніккі. Біль була настільки нестерпною, що вона впалала на коліна.
Вона вже переносила подібні муки від Джегана, коли він проникав у її свідомість, ще з тієї пори, коли вона зрозуміла, як позбутися від нього. Саме її посвята Річарду — узи — захистили її так само, як вони захищали всіх д'харіанців і тих, хто присягнув лорду Ралу.
Але якщо раніше, коли у нього була можливість проникнути прямо в її свідомість, так само, як і у свідомість всіх Сестер, у нього була можливість доставити їй такі відчуття, ніби він заштовхував тонкі залізні шипи глибоко у вуха Ніккі і потім насилав біль, що рвалася вниз по нутрощах. Тепер все було ненабагато гірше.
Вона втупилася в підлогу, повністю налаштована побачити кров, що витікає з її вух і носа, і капає на кам'яну підлогу.
Вона мружилась і задихалася від непомірного страждання, але вона не бачила ніякої крові. Їй чомусь було шкода, що вона її не бачила. Якби вона втратила достатню кількість крові, то вона б померла.
Вона знала Джегана досить добре, що б розуміти, що той не дозволить їй померти. Не зараз, принаймні.
Соноходець не любив, коли швидко вмирали ті, хто викликав у нього гнів. А Ніккі розуміла, що, швидше за все, не було нікого, кого Джеган хотів змусити страждати більше ніж її. Звичайно, в кінцевому рахунку, він уб'є її, але перед цим він виллє на неї всю свою помсту.
Він, без сумніву, на деякий час віддасть її в намети до своїх солдатів, щоб принизити її, а потім кине її в тортурні намети. А цей період, вона знала, буде тривати дуже довго.
Коли йому, в кінцевому рахунку, набридне спостерігати її страждання, вона проведе залишок своїх днів за тим, що її кишечник будуть повільно витягувати з розрізу на животі.
Звичайно, він захоче бути поруч в той час, щоб побачити, як вона, нарешті, вмиратиме і упевнитися, що останню річ, яку вона побачить перед смертю — його самого, тріумфально усміхненого.
Але лише про одне вона жалкувала в цей гіркий момент, що поки все це буде відбуватися, — що їй ніколи не представиться можливість хоча б ще раз побачити Річарда. У неї майнула думка, що якби вона змогла хоча б одним оком побачити його, то змогла б винести все те, що трапиться з нею.
Сестра Ерміна підійшла ближче, досить близько для того, щоб переконатися, що Ніккі зможе побачити її самовдоволену усмішку. Вона тепер могла керувати Ніккі допомогою нашийника. Джеган теж міг тепер панувати над нею, використовуючи цей зв'язок поряд з нею.
Рада-Хань призначався для управління молодими чарівниками. Він впливав на Дар. Хоча Народний Палац послаблював її Дар — перешкоджаючи проекції сили — подібне ніяк не позначалося на дії нашийника, оскільки Рада-Хань діє зсередини.
Це пристосування може заподіяти неуявно жахливий біль, цілком достатній, щоб змусити хлопчиська відмовитися від будь-якого вчинку.
Ніккі, стоячи на колінах, тремтіла і задихалася від агонії. Її погляд почав мутніти все більше і більше, і ось вона ледве розрізняла оточення навколо. В вухах все ще стояв дзвін.
— Ти тепер повністю усвідомлюєш те, що трапиться, якщо ти не будеш коритися нам? — Запитала Сестра Ерміна.
Ніккі не могла відповісти. Голос був не підвладний їй. Їй вдався лише невеликий кивок.
Сестра Ерміна нахилилася. Кров, нарешті, припинила струмувати з її рани на голові.
— Тоді піднімайся на ноги, Сестра.
Біль, нарешті, ослабла до того ступеня, щоб Ніккі була в змозі стояти.
Їй не хотілося вставати. Вона бажала, щоб вони вбили її. Але Джеган цього не допустить. Джеган хотів отримати її в свої лапи.