Єретики Дюни

Це була група, усіх членів якої розривала гостра напруга. Тараза: захисний обладунок, прихований під одежею, у голові повно думок про інші застережні засоби, до яких вона вдалася. Одраде: певна, що може дійти до насилля, і, як наслідок, обережна. Шіана: детально поінформована про ймовірний розвиток ситуації, під захистом трьох Матерів Безпеки, що рухалися з нею, як жива зброя. Вафф: стурбований, що його розум може бути затьмарений через якийсь таємничий підступ Бене Ґессерит. Фальшивий Туек: численні ознаки свідчили, що він ось-ось вибухне гнівом. Дев’ять Туекових ракіанських радників: кожен несамовито зацікавлений справою возвеличення — себе самого чи своєї сім’ї.

На додачу, поблизу Тарази стояло п’ять охоронниць-аколіток, спеціально виведених і навчених Сестринством для зав­дання фізичного насилля. Ваффа супроводжувало стільки ж нових лицеплясів.

Вони зібралися в апартаментах на вершині Музею Дар-ес-Балята. Це було довге приміщення, його західна стіна з пласкла виходила на сад на даху, покритий мереживом зелені. Всередині воно було обставлене м’якими диванами й оздоб­лене творами мистецтва з Тиранової не-кімнати.

Одраде не хотіла втягувати в це Шіану, але Тараза зоставалася непохитною. Вплив дівчини на Ваффа та частину священства давав Бене Ґессерит нездоланну перевагу.

Уздовж довгої віконної стіни стояли долбен-екрани, які захищали від найгіршого блиску призахідного сонця. Те, що кімната виходила на захід, здавалося Одраде значущим. Вікна споглядали у країну мороку, де спочивав Шай-Хулуд. Це було приміщення, зосереджене на минулому, на смерті.

Вона захоплювалася долбен-екранами перед собою. Це були чорні пластини в десять молекул завтовшки, що оберталися у прозорому рідинному середовищі. Автоматично встановлювані найкращі іксіанські долбени допускали наперед визначений рівень освітлення, при цьому майже не зменшуючи видимості. Одраде знала, що художники й антиквари віддавали їм перевагу перед поляризаційними системами, бо долбени пропускали повний спектр доступного світла. Їхнє встановлення свідчило про призначення цієї кімнати — це була виставка найкращих експонатів з колекції Бога-Імператора. Так, ось сукня, яку носила його нарéчена наречена.

Священники-радники затято сперечалися в кінці кімнати, ігноруючи фальшивого Туека. Тараза стояла поблизу, прислухаючись. З виразу її обличчя було ясно, що вона вважає священників дурнями.

Вафф зі своїм лицепляським супроводом стояв біля широких вхідних дверей. Його увага переходила від Шіани до Одраде, а з Одраде до Тарази і лише вряди-годи зверталася до сварливих священників. Кожен Ваффів рух видавав його непевність. Чи Бене Ґессерит справді його підтримають? Чи зможуть вони спільно подолати ракіанську опозицію мирними засобами?

Шіана та її живий щит стояли біля Одраде. Одраде помітила, що тіло дівчини лишається жилавим, однак уже заокруг­люється, а її м’язи набрали форми, в якій можна розпізнати руку Бене Ґессерит. Високі вилиці під оливковою шкірою вже не випинаються так різко, карі очі стали прозорішими, але у бронзовому волоссі досі залишалися червонясті пасма, вигорілі на сонці. Увага, з якою вона прислухалася до супе­ре­чки священників, свідчила: дівчина оцінює те, що їй виклали, інформуючи про стан справ.

— Вони справді битимуться? — прошепотіла вона.

— Прислухайся до них, — відповіла Одраде.

— Що зробить Мати Настоятелька?

— Пильно за нею стеж.

Вони обидві глянули на Таразу, оточену м’язистими аколітками. Тараза далі спостерігала за священниками, зараз її, здавалося, розважала їхня суперечка.