Ярмарок суєти [не вычитано]

Гляньте-но, наш Доббін! — радісно вигукнув Джордж, помітивши нагорі свого приятеля, на обіцяний приїзд якого він уже давно чекав.— Як поживаєш, друже? Який я радий тебе бачити! Еммі страшенно втішиться,— мовив Осборн, палко тиснучи приятелеві руку, коли той спустився додолу. Тоді запитав тихим голосом: — Які новини? Ти був на Рассел-сквер? Що сказав верховний суддя? Швидше розповідай про все. Доббін був дуже блідий і врочистий.

Я бачив твого батька,— відповів він.— А як Емілія , Джордже? Я зараз розкажу тобі новини. Але я привіз одну важливу новину для всіх, нам...

Ну шпар, швидше! — мовив Джордж.

Нам наказано виступати в Бельгію. Всій армії...і гвардійцям також. У Неперепийлі загострення ревматизму, він лютує, що не може ворухнутися. Команду полком бере на себе О’Дауд і ми вирушаємо з Чатема на тому тижні.

Новина про війну приголомшила наших закоханих, і всі вони відразу споважніли.

Розділ XXIII-КАПІТАН ДОББІН ВЕРБУЄ СПІЛЬНИКІВ-Яку величезну, загадкову силу має дружба, що здатна вробити з посередньої, пасивної, незворушної чи несміливої людини розумного, активного, енергійного й рішучого борця! Так як Алексіс після кількох пасів доктора Еліблона вже не звертає уваги на біль, читає потилицею, бачить на відстані багатьох миль, знає, що буде другого тижня, і робить інші дива, на які в звичайному нормальному стані зовсім не здатен,— так само ми бачимо, як у щоденних людських стосунках під дією магнетизму дружби скромна людина стає відважною, несмілива — рішучою, ледача — діяльною, а безоглядна — розважною і миролюбною. З другого боку, що спонукає юриста не вести свою справу самому, а звертатися за порадою до свого вченого колеги? І чому лікар, захворівши, посилає по свого суперника, а не сяде перед дзеркалом, повішеним на каміні, не огляне свого язика й не випише самому собі рецепт за столом у власному кабінеті? Хай на ці загадки дадуть відповідь розумні читачі, що знають, які ми буваємо водночас легковірні й скептичні, податливі й уперті, рішучі, коли йдеться про інших, і невпевнені, коли справа торкається нас самих; у кожному разі, ясно одне: наш приятель Вільям Доббін, який мав таку несперечливу вдачу, що коли б батьки дуже наполягали, він, мабуть, спустився б до кухні й одружився з кухаркою і який задля власної користі не захотів би перейти вулицю, так ревно й завзято заходився влаштовувати справи Джорджа Осборна, як найхитромудріший егоїст влаштовував би свої власні справи.