Емілі виростає
- Автор: Монтгомери Люси Мод
- Серия: Emily #2
- Год: 1914
- Язык: украинский
- Год: Свічадо
- ISBN: 978-966-395-752-4
- Переводчик: Олег Бурячківський
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Емілі виростає». Краткое содержание книги:
Нові зустрічі, радощі та переживання, успіхи й невдачі, перше визнання її письменницького хисту і перша закоханість — про все це у другій книзі трилогії.
Тітка Рут і гадки не мала про те все, однак тепер обурювалася, коли Емілі повертали рукописи.
— Яка зухвалість! — сичала вона. — Не смій посилати отому видавцеві ні слова! Пам’ятай: ти належиш до роду Мурреїв!
— Боюсь, він про це не здогадується, — серйозно відповідала Емілі.
— Чого ж ти йому не скажеш? — питала тітка Рут.
У травні в містечку сталася сенсація: з Нью-Йорка приїхала Жанета Роял, привізши з собою гучне ім’я, розкішні сукні та улюбленого песика. Жанета народилася й виховувалася в Шрусбері, однак не навідувалася до рідного міста, відколи виїхала до Нью-Йорка, — тобто цілих двадцять років. Від природи здібна й вельми амбітна, вона домоглася успіху: видавала великий і дуже популярний часопис для жінок. Емілі зачаїла подих, почувши новину про прибуття панни Роял. О, якби випала нагода з нею зустрітися, поставити їй декілька запитань! Коли пан Тауерс доручив їй піти до панни Роял з проханням дати інтерв’ю для «Часу», Емілі аж затремтіла від жаху і радості воднораз. Привід — є! Та чи знайде в собі відвагу для такої розмови? Чи не подумає панна Роял, ніби це з її боку нечувана зухвалість? Як же вона ставитиме панні Роял запитання щодо її кар’єри та життя у Сполучених Штатах? Ніколи не здобудеться на таку сміливість!
«Ми обидві молимося перед тим самим олтарем, але вона є верховною жрицею, а я лиш смиренною прислужницею», — міркувала Емілі.
Склала врешті листа, сповненого глибокої пошани, — переписувала його кільканадцять разів. У листі просила згоди панни Роял на інтерв’ю. Відіславши його, жила у великому неспокої — втратила сон і апетит. Спало їй на думку, що підписатися належало не «з повагою», а «з пошаною». Панна Роял подумає з певністю, що вона, Емілі, особа зарозуміла.
Панна Роял, однак, відповіла з незвичайною привітністю і сердечністю. Емілі донині зберігає того листа.
«Ешборн, понеділок.
Дорога панно Стар!
Звісно, ви можете прийти до мене на розмову — я розповім усе, що може Вас цікавити. Багато-багато років тому Джиммі Тауерс був моїм першим шанувальником, та мені важливіше поінформувати саме Вас — не його. Адже я прибула до Шрусбері передусім для того, щоб особисто познайомитися з авторкою „Жінки, що дала шльопанця королю“. Прочитала це оповідання минулої зими й була від нього у захваті. Прошу, завітайте до мене і розкажіть мені про себе, про свої життєві плани й претензії. Адже Ви — особа з претензіями й амбіціями, чи не так? І мені здається, що Ви спроможні реалізувати свої амбіції, — отож я прагну допомогти Вам у міру своїх можливостей. Ви, скажу відверто, володієте тим, чого я не мала ніколи: здатністю творити. Я, натомість, маю сякий-такий життєвий досвід і готова ним прислужитися, якщо це буде Вам потрібно. Може, вдасться мені вберегти Вас від багатьох розчарувань і хибних кроків. Чекаю на Вас у п’ятницю по скінченні Ваших занять. Проведемо чудову часинку за розмовою!
З найкращими побажаннями