Таргани

— Якщо я кращий кандидат у свідки на весіллі, то навіть не смію запитати про те, як у тебе з колом спілкування, Єнсе.

— Усі, кого я знаю, — це скороминущі знайомства. Подібні історії не розповідають на весіллях, чи не так?

Харрі засміявся:

— Добре, тільки дай мені кілька днів подумати. Але я подзвонив тобі, щоб попросити про одну послугу. Я намагаюся знайти декого із власників «Пхуріделла», а саме фірму з назвою «Еллем Лімітед», однак у реєстрі компаній знайшов тільки адресу абонентської скриньки в Бангкоку й підтвердження сплати статутного капіталу.

— Це, мабуть, зовсім новий власник, я не чув такої назви. Звичайно, я подзвоню, куди треба, й дізнаюся. Я тобі передзвоню.

— Ні, Єнсе. Це строго конфіденційно. Про це знають тільки Ліз, Льокен і я, так що ти не повинен казати про це нікому іншому. У поліції теж про це не знають. Ми втрьох зустрінемося сьогодні ввечері в затишному місці, і буде здорово, якщо ти до цього часу що-небудь дізнаєшся. Я подзвоню тобі звідти, домовилися?

— Гаразд. Звучить дуже серйозно, а я гадав, справу закрито!

— Вона буде закрита сьогодні ввечері.

Оглушливо ревів компресор, вгризаючись у камінь.

— Це ви Джордж Волтерс?! — прокричав Харрі у вухо людині в жовтому захисному шоломі, на яку йому вказали люди в робочих комбінезонах.

Той повернувся до Харрі:

— А хто ви?

Вони стояли на висоті десяти метрів над шосе, по якому повільно рухалися машини. Знову пообідні затори на дорогах.

— Інспектор Холе. Норвезька поліція.

Волтерс згорнув креслення й віддав його одному з людей, що стояли поруч.

— Авжеж! Кліпра?

Він подав знак зупинити буріння, ревіння стихло, і тиша, немов фільтр, лягла на барабанні перетинки.

— Компресорний бур «Ваккер», — сказав Харрі. — Модель «LHV-5».

— Ви в цьому розбираєтеся?

— Я два роки працював улітку на будівництві. Ледь нирки із себе не витрусив цим буром.

Волтерс кивнув. У нього були вицвілі на сонці брови й втомлений вигляд. Зморшки глибоко прорізали обличчя, видаючи середній вік.

Харрі махнув рукою у бік надземки, що пролягала, ніби давньоримський акведук, над кам’яною пустелею будинків і хмарочосів.

— Це і є BERTS, порятунок Бангкока?

— Так, — відповів Волтерс, дивлячись туди, куди показував Харрі. — Ви зараз на ній і стоїте.

Нотки захоплення, що чулися в його голосі, плюс той факт, що сам Волтерс перебував тут, замість того щоб сидіти в кабінеті, свідчили, що начальник «Пхуріделла» віддає перевагу інженерному мистецтву перед веденням бухгалтерських справ. Набагато цікавіше спостерігати, як проект здобуває відчутні форми, ніж займатися доларовим рахунком фірми.

— Мимоволі на думку спадає Китайська стіна, — зазначив Харрі.

— Але тут люди будуть пов’язані одне з одним, а не відгороджені від світу.