Вождь червоношкірих: Оповідання
- Автор: О. Генри Уильям
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966-8182-11-1
- Переводчик: И. И. Базилянская
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Вождь червоношкірих: Оповідання». Краткое содержание книги:
Поки всі були цим зайняті, до банку зайшов недбалою ходою Бен Прайс і став, спершись ліктем на поручні і ніби ненавмисне заглядаючи всередину. Касирові він сказав, що йому нічого не потрібно, він тільки хоче зачекати одного знайомого.
Раптом хтось із жінок скрикнув, і зчинилося сум'яття. Непомітно для дорослих дев'ятирічна Мей, розігравшися, замкнула Агату в коморі. Вона засунула засуви і повернула ручку комбінованого замка, як тільки що зробив у неї на очах містер Адамс.
Старий банкір кинувся до ручки дверей і почав її смикати.
— Двері не можна відчинити, — простогнав він. — Годинника не було заведено і з'єднувального механізму не встановлено.
Мати Агати знов істерично скрикнула.
— Тихіше! — вимовив містер Адамс, піднімаючи тремтячу руку. — Помовчіть хвилину. Агато! — покликав він якомога голосніше. — Слухай мене!
У тиші, що настала після його слів, до них ледве чутно донеслися крики дівчинки, яка ніби одуріла від жаху в темній коморі.
— Дитинко моя дорога! — кричала мати. — Вона помре від страху! Відкрийте двері! Ах, зламайте їх! Невже ви, чоловіки, нічого не можете зробити?
— Тільки в Літл-Рок є людина, яка може відкрити ці двері, ближче нікого не знайдеться, — вимовив містер Адамс нетвердим голосом. — Боже! Спенсере, що нам робити? Дівчинка… їй не витримати довго. Там не вистачить повітря, а крім того, у неї будуть судоми з переляку.
Мати Агати, втрачаючи розум, била у двері кулаками. Хтось необдумано запропонував використати динаміт. Аннабел обернулася до Джиммі, у її великих очах спалахнула тривога, але вона ще не зневірилась. Жінці завжди здається, що для чоловіка, якого вона обожнює, немає нічого неможливого… такого, що було б йому не до снаги.
— Чи не можете ви щось зробити, Ральфе? Ну, спробуйте!
Він подивився на неї, і дивна, м'яка усмішка ковзнула по його губах і засвітилася в очах.
— Аннабел, — сказав він, — подаруйте мені цю троянду.
Ледве вірячи своїм вухам, вона відколола рожевий бутон на грудях і простягнула йому. Джиммі увіткнув троянду в жилетну кишеню, скинув піджак і засукав рукави. Після цього Ральф Д. Спенсер перестав існувати, і Джиммі Валентайн посів його місце.
— Відійдіть якнайдалі від дверей; усі відійдіть! — коротко скомандував він.
Джиммі поставив свою валізку на стіл і розкрив її. З цієї миті він перестав усвідомлювати чиюсь присутність. Він швидко й акуратно розклав дивні блискучі інструменти, тихо насвистуючи про себе, як завжди робив під час роботи. Усі інші дивилися на нього, немов зачаровані, у глибокому мовчанні, не рухаючись із місця.
Уже за хвилину улюблене свердло Джиммі плавно вгризалось у сталь. За десять хвилин, побивши власні рекорди, він відсунув засуви і відчинив двері.
Агату, майже непритомну, але живу й неушкоджену, підхопила на руки матір.
Джиммі Валентайн надів піджак і, вийшовши з-за поручнів, попрямував до дверей. Йому здалося, що далекий, колись знайомий голос слабо покликав його: «Ральфе!» Але він не зупинився.
У дверях якийсь великий на зріст чоловік майже заступив йому дорогу.
— Привіт, Бене! — сказав Джиммі з тією ж незвичайною усмішкою. — Добрався-таки до мене! Ну що ж, ходімо. Тепер, либонь, уже все одно.
І тут Бен Прайс повівся досить дивно.
— Ви, певно, помилилися, містере Спенсере, — сказав він. — По-моєму, ми з вами незнайомі. На вас там, здається, чекає екіпаж.
І Бен Прайс повернувся і попрямував вулицею.
із збірки «НА ВИБІР»
Прагматизм чистісінької води
е шукати мудрості? Питання це стоїть зараз дуже серйозно. Платон і Арістотель, Марк Аврелій і Езоп — усі мудреці давніх часів так чи інакше скомпрометовані. Мурашка, яка стільки років була хрестоматійним прикладом працьовитості і розуму, на перевірку виявилася метушливим ідіотом, що марнує працю і час. Сучасні просвітителі пропагують на своїх з'їздах не культуру, а гру в діаболо. Поважні старці пишуть захоплені відгуки продавцям засобів для рощення волосся. У прогнозах погоди, які вміщують газети, трапляються друкарські помилки. Університетські професори перетворилися на…
Але утримаймося від особистих випадів.
Сидячи в класах, порпаючись в енциклопедіях та у підручниках з історії, ми не станемо мудрішими. «Знання прийшло, а мудрість зволікає». Мудрість — це роса, яка непомітно просочується в нас, напуває нас і сприяє нашому зростанню. Знання — сильний струмінь води, пущений в нас із пожежного шланга. Воно загрожує підмити наше коріння.