Таврований
- Автор: Ремени Ник
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Таврований». Краткое содержание книги:
Однак у 1937 році в числі інших військових (у першу чергу Блюхера) потрапив під жорна сталінських репресій, два роки просидів у Хабаровській в'язниці. Тільки стійкість, неймовірна мужність дозволили йому вийти з неї живим.
У роки війни очолив найуспішніше партизанське з'єднання, довів, що він не ворог народу. Однак все одно загинув від рук НКВД.
У Сталіна були інші дані. В Україні створили майже дві тисячі партизанських загонів. Однак, реально через рік їх залишилося близько сорока. Партизанські формування діяли лише в декількох областях. Тобто ідея партизанської війни провалилася. В невдачах комуністичного партизанського руху в перший рік війни зіграла свою роль і наявність антирадянських настроїв. У західних областях України в 1941–1942 роках антикомуністичні погляди серед місцевих жителів були нормою, в центральних і східних регіонах — поширеними, хоча в цілому стриманими.
Ще в травні 1942 року С. А. Ковпак і С. В. Руднєв писали секретарю ЦК КП(б) У М. С. Хрущову, що в Сумській області населення Путивльського району після відступу Червоної Армії було розгублене від таких подій, а деякі верстви населення і ряд українських сіл були раді приходу окупаційних військ, вороже налаштовані до партизанів і до Радянської влади.
У Кремлі розуміли, що без всенародної підтримки партизанський рух був приречений на провал. Зустріч з командирами переконувала владу, що розгортається народна війна.
Командири ще кілька днів зустрічалися в Кремлі. Розглядали різні питання. У тому числі, що переважніше: партизанські краї або рухливі рейдові загони. Тут думки розділилися. Ковпак вкотре розповідав про досвід Сумського з’єднання, яке склалося, як рейдове. Про рейди в свій Путивльський район, які дозволили з мінімальними втратами для партизан завдати значної шкоди ворогу, на новий рівень підняти партизанський рух в регіоні.
— Коли прийшла зима, нас оточили вороги, я наказав рейдувати з’єднанню в Брянські ліси, щоб зберегти особовий склад, — сказав на нараді Ковпак.
Верховний підтримав ідею рейдової війни. Він зазначив, що рейдування, диверсії — головне в тактиці партизанської війни.
За підсумками зустрічей Йосип Віссаріонович запитав Ковпака і Сабурова, чи зможуть вони здійснити рейди на Правобережну Україну. Командири обіцяли подумати, хоча знали: якщо є рішення ставки, їм доведеться зробити цей рейд.
Одна справа — зробити рейд по своїй області. Зовсім інша — рухатися по незнайомій території не однієї, а кількох областей, переправитися через Десну і Дніпро, інші річки. Пройти маршем тисячі кілометрів.
Сидір Артемович повертався у з’єднання в піднесеному настрої. Однак його хвилювало, як сприймуть у своєму штабі завдання Сталіна. Він поспішав зустрітися з тим, який чітко міг сказати: в змозі вони виконати або не в змозі наказ Верховного. Як це зробити?!
3
Командир повернувся у з’єднання 12 вересня 1942 року. Партизани відзначали першу річницю своєї діяльності. Стояла глибока ніч. Горіли яскравим полум’ям багаття, які висвітлювали льотчикам партизанський аеродром.
Сидір Артемович швидко зіскочив з літака на землю. На його новенькій гімнастерці красувалася Зірка Героя Радянського Союзу і орден Леніна. Його зустрічали всі керівники, багато бійців загону.
Партизани задавалися питаннями, що він там побачив і почув, як виглядає столиця, які вказівки отримав Ковпак від Москви. Бійці продовжували дивуватися, чому Ковпака, а не Руднєва викликали. Легкий на язик Колька Мудрий говорив своїм друзям з третьої роти:
— Дід нічого не винесе з цього зібрання, він навіть писати як слід не вміє. Комісар все б записав, намотав на вус.
Зі своїми припущеннями він підвалив до комісара.
— Семене Васильовичу, не розумію: чому викликали не вас, командира. Який там з нього толк.
— Тому, боєць Махлін, що він командир.
— І що з цього?
— Викликали командирів, а не комісарів. Зрозумів?!
— Зрозумів, — заспокоївся Колька.
Руднєву він вже нічого не говорив, але набридав своїми питаннями начальнику штабу, командиру своєї роти і друзям.
І ось трійця в повному зборі. Ковпак, Руднєв і Базима сидять за великим столом в просторій хаті, курять і ведуть жваву розмову.
— Із самим Сталіним зустрічався? — Запитав Базима, закурюючи цигарку, якою пригостив Ковпак.
Ковпак затягнувся столичною цигаркою, налив в стакани казенки. Неквапливо закушував спеціально приготованим для нього картопляним пюре. Час від часу хапався за щоку. Діставали зуби. Потім урочисто сказав:
— Багато разів сидів з ним, як з вами.
Руднєв жадібно слухав командира, ловив кожне його слово.
— Наш досвід рейдування на всі загони перенесли.
— Рейдова тактика себе виправдала! — Посміхнувся задоволений Руднєв, погладжуючи пишні чорні вуса.