Король стрільців

А коли вже, нехай і в чужій стороні, — поселимось на новоріллі, вдомашнимося, обудемось і загосподаримось, тоді, либонь, не раз і не двічі ми полинемо думками й спогадами в ті часи, що їх пережили вчора та переживаємо сьогодні.

І виринуть в нашій уяві новітні вавилонські вежі різноплемінних «Ді-пі-Центрів», і згадаються нам транспорти, табори, бараки, каютки, перегороджені параванами, огорожі з кільчастого дроту, реєстрації, репатріяції, комісії, суспільна опіка, безконечні черги за приділами та всі інші добродійства УНРРА. Стануть як живі перед нашими очима наші теперішні скитальські будні з усіма їхніми клопотами, турботами, тривогами, надіями, сплітками, сварнями та разпрею.

А всім тим, що їм колись, по багатьох роках часу, затруться в пам’яті ті чи інші картини наших теперішніх гараздів; хай стануть у пригоді та послужать пригадкою мої скромні писання, зібрані в цій книжечці.

Вони задумані, само собою, як це кожний і сам помітить, не в «аспекті вічности», та й без претензії, щоб їх конче зарахувати до «великої літератури». Та хоч писані вони про злобу дня, проте не шукайте в них злоби, жовчі та їді, що ними, на превеликий жаль, ми тепер так часто затруюємо наше життя, собі на шкоду і сором, а на втіху лихим людям.

І коли вже сьогодні, не скажу щоб кожне, але хоч деякі з моїх писань, хай і невеликою мірою, зуміють втихомирити роз'ярені пристрасті, спантеличені уми або зігнати смуток хоч би з одного скорбного серця чи тільки навіяти погідну мимолетну усмішку на чиїсь уста, — так я і тому буду рад.