Заповіти

Я вважала, що впорядкувала все, втім навіть найкращих планів чимало гине і біда сама не ходить. Я пишу це поспіхом наприкінці дуже непростого дня. Мій кабінет — усе одно що центральний вокзал (до того, як ця поважна будівля перетворилася на купу щебінки під час Мангеттенської війни) — стільки через нього пройшло людей.

Першою з’явилася Тітка Відала, одразу ж після сніданку. Відала і неперетравлена вівсянка — неприємне поєднання: я пообіцяла собі залити його м’ятним чаєм, щойно матиму таку нагоду.

— Тітко Лідіє, я хочу привернути вашу увагу до нагальної проблеми, — мовила вона.

Я подумки зітхнула.

— Авжеж, Тітко Відало. Сідайте.

— Я не заберу у вас багато часу, — сказала вона, влаштовуючись зручніше і готуючись саме це й зробити. — Ідеться про Тітку Вікторію.

— Слухаю. Вони з Тіткою Іммортель готуються вирушити до Канади у свою місію Перлових Дів.

— Саме про це я й хотіла порадитися з вами. Ви певні, що вони до цього готові? Вони надто молоді як на свій вік — молодші навіть за інших Претенденток їхнього покоління. Жодна з них не стикалася із зовнішнім світом, але іншим принаймні не бракує твердості характеру, якої ці двоє не мають. Вони, можна сказати, піддатливі, і будуть вкрай уразливі до матеріальних спокус, які їм запропонує Канада. Також я вважаю, що є ризик утечі Тітки Вікторії. Вона читала сумнівні матеріали.

— Сподіваюся, ви не Біблію називаєте сумнівною, — мовила я.

— Авжеж, ні. Мені йдеться про її власне досьє з Генеалогічних архівів ліній крові. У неї могли виникнути небезпечні ідеї.

— Вона не має доступу до архівів, — зауважила я.

— Хтось мав дістати для неї це досьє. Я бачила його в неї на столі.

— Хто б міг таке зробити без мого дозволу? Мушу провести розслідування: непокори я не терпітиму. Але певна, зараз Тітка Вікторія вже стійка до небезпечних ідей. Попри те, що ви вважаєте її надто юною, як на мене, вона досягла зрілості й сили духу, що гідні поваги.

— Це просто фасад, — заперечила Відала. — Її теологічні знання дуже нестабільні, знання молитов недостатнє. У дитинстві вона була легковажна й неслухняна там, де йшлося про обов’язки, особливо про ручну роботу. До того ж її мати…

— Я знаю, ким була її мати, — перебила я. — Те саме можна сказати про найповажніших наших юних Дружин, які біологічно є нащадками Служниць. Однак подібна дегенеративність не конче успадковується. Її прийомна мати була зразком порядності й терпіння у стражданні.

— Те, що стосується Табіти, правда, — погодилася Тітка Відала. — Однак, як нам відомо, справжня мати Тітки Вікторії — особливо скандальний випадок. Вона не лише знехтувала обов’язком, покинувши призначений їй пост і зневаживши тих, хто має божественну зверхність над нею, а й відіграла провідну роль у викраденні Крихітки Ніколь із Гілеаду.