Поліція
- Автор: Несбё Ю
- Серия: Инспектор Харри Холе #10
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6908-5
- Переводчик: Марія Козлова
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Поліція». Краткое содержание книги:
Офіцера поліції знаходять мертвим на місці давнього вбивства, у розслідуванні якого він брав участь. Коли те саме трапляється з двома іншими поліцейськими, стає зрозуміло, що це не випадковість. До того ж ці давні справи не було розкрито. Нові вбивства скоєно з жахливою жорстокістю, а у поліції немає жодних припущень. І що найгірше: вони втратили свого кращого слідчого — Харрі Холе, який пішов з поліції, щоб викладати у Поліцейській академії…
— Ну, гаразд, — Фолкестад підчепив виделкою шматочок м’яса, підняв його й уважно розглянув з усіх боків. — Не те щоб це було моєю справою, Харрі, але якщо подібне — не твоя справа і ти більше не поліцейський, то чому Інститут судової медицини присилає тобі копію звіту про розтин цього Рудольфа Асаєва?
— М-м-м… То ти його бачив?
— Тільки тому, що я зазвичай забираю і твою пошту, коли перевіряю свою скриньку. Адже адміністрація розкриває усю пошту. А ще у мене, як бачиш, довгий цікавий ніс.
— Смачно?
— Я ще не пробував.
— Давай, він не кусається.
— І тобі того ж, Харрі.
Харрі посміхнувся:
— Вони пошукали за очним яблуком і знайшли те, що ми шукали. Маленьку дірочку у великій кровоносній судині. Хтось міг, наприклад, зрушити убік очне яблуко Асаєва, коли той лежав у комі, одночасно ввести в куточок ока шприц і уколоти йому повітряні пухирці. В результаті — миттєва сліпота, а потім закупорка судин мозку, яку неможливо визначити.
— Мені зараз захотілося ще більше цього з’їсти, — сказав Арнольд Фолкестад, скорчивши гримасу, і знову відклав виделку. — Тобто ти довів, що Асаєва убили?
— Ні. Як я вже говорив, точну причину смерті встановити неможливо. Але наявність дірочки показує, що це могло статися. Загадкою, звичайно, залишається те, як убивця проник у лікарняну палату. Черговий поліцейський стверджує, що в той період, коли міг бути зроблений укол, повз нього ніхто не проходив. Ні лікарі, ні сторонні.
— Таємниця замкнутої кімнати.
— Або що-небудь простіше. Наприклад, черговий поліцейський покинув свій пост або заснув і зі зрозумілих причин не захотів у цьому зізнатися. Або він брав участь у вбивстві безпосередньо чи побічно.
— Якби він залишив пост або заснув, то обставини для вбивства склалися б напрочуд вдало, адже ми в таке не віримо?
— Ні, Арнольде, не віримо. Але його могли виманити з поста. Чи обпоїти чимось.
— Чи підкупити. Ти повинен допитати цього поліцейського!
Харрі похитав головою.
— Та, Господи, чому ж ні?
— По-перше, я більше не поліцейський. По-друге, черговий поліцейський загинув. Це його вбили в тій машині під Драмменом. — Харрі кивнув сам собі, підняв чашку з кавою і зробив ковток.
— А хай тобі! — Арнольд нахилився в його бік: — А що по-третє?
Харрі подав знак Ніні, щоб вона принесла рахунок.
— А я щось казав про третє?
— Ти сказав, "по-друге", а не "а по-друге". Неначе перераховуєш кілька пунктів.
— Гм, доведеться підучити норвезьку.
Арнольд схилив велику скуйовджену голову набік. І Харрі побачив у погляді колеги питання: "Якщо ти не збираєшся займатися цією справою, то навіщо розповідаєш мені усе це?"
— Доїдай, — звелів Харрі. — У мене лекція.
Сонце прослизнуло по блідому небу і м’яко опустилося за горизонт, забарвивши хмари в помаранчевий колір.
Трульс Бернтсен сидів у машині і в очікуванні темряви упіввуха слухав поліцейську хвилю. Він чекав, коли в будинку над ним запалять світло. Чекав, коли побачить її. Усього один погляд на Улу — і досить.
Щось діялося. Він зрозумів це з обміну повідомленнями: відбувалося щось, що виходило за рамки звичайного, рутинного, притлумленого. Час від часу він чув короткі різкі повідомлення, неначе поліцейським звеліли не користуватися зв’язком понад необхідне. Про це не говорилося, швидше, це замовчувалося. Та ще яким чином це замовчувалося. Він чув уривчасті речення, в яких, без сумніву, йшлося про огляди і транспорт, але ні адреси, ні час, ні імена не називалися. Говорили, що поліцейська частота свого часу була четвертою за популярністю місцевою радіостанцією Осло, але це було до того, як її почали кодувати. Та все ж сьогодні увечері поліцейські розмовляли так, немов страшенно боялися щось розбовкати.
Ось знову. Трульс збільшив гучність.
— Нуль-один. Дельта два-нуль. Усе спокійно.
Спецпідрозділ "Дельта". Озброєна операція.
Трульс дістав бінокль і спрямував його на вікно вітальні. У новому будинку розгледіти її було складніше, заважала тераса перед вітальнею. Коли вони жили в старому будинку, він міг стояти на пагорбі й дивитися прямо у вітальню, на те, як вона сидить на дивані, підібгавши під себе ноги. Босоніж. Як відводить з лоба світлі локони, ніби знає, що за нею спостерігають. Вона була така гарна, що він ледве стримував сльози.
Небо над Осло-фіордом з помаранчевого перетворилося на червоне, а потім стало фіолетовим.
Тієї ночі, коли він припаркувався поряд із мечеттю на вулиці Окебергвейєн, небо було чорне. Він увійшов до Поліцейського управління, почепивши на шию своє посвідчення на випадок, якщо черговий його роздивлятиметься, минув атріум і спустився в сховище речдоків. Він відімкнув його дублікатом ключа, який виготовив ще три роки тому, і надів на голову прилад нічного бачення. Трульс став користуватися ним після того, як включене в сховищі світло викликало підозри у чергового співробітника охорони під час його "спалювальної" операції для Асаєва. Він діяв швидко: знайшов за датою потрібний ящик, відкрив пакетик з дев`ятиміліметровою кулею, вийнятою з голови Калснеса, і замінив її на ту, що була у нього в кишені.