Руїни бога

Масивні чавунні ворота маєтку Джордан були відкриті навстіж, ніхто їх не спинив. Подорож до Норфолка зайняла довше, ніж Тедді розраховував. Він ніколи тут не бував, не заїздив у це гузно на мапі Англії. Останні півгодини вони ледве тяглися дорогою з одностороннім рухом за неквапними тракторами та впертими вівцями. Харчі вони вже всі поїли. У дорозі їли бутерброди з сиром і солоними огірками на білому хлібі, чипси з сіллю й оцтом і шоколадки «Кіт Кат» — Віола навідруб забороняла всі ці продукти й лишила Тедді «дієтарні пропозиції (ми не їмо того, що має обличчя)»: діти мали їсти страви на зразок «запіканки з проса і шпинату» та «печені з макаронів і тофу». Це не біда, що вони вегетаріанці («Я не їм мертвих тварин, дідусю», — повідомила Берті), він навіть захоплювався цим вибором, але не зносив Віолиних дидактичних настанов.

— У моєму домі мої правила, — заявив Тедді. — А значить, ми не будемо харчуватися комбікормом.

Згадалося, як він купував просо Віолиній папужці Щебетушці. Бідна птаха, — подумав він, хоча минуло вже багато років.

Тедді був готовий змиритися і з вегетаріанством, і з вальдорфською школою, і з поїздками через ціле місто на зустрічі Теслів, аби тільки Віола дозволила дітям лишатися з ним, у безпеці. Дарма він відпустив Сонні до Вілльє. Віола помчала, задерши хвоста, на демонстрацію проти крилатих ракет десь на півдні, а коли Тедді м’яко нагадав, що її обов’язки матері, та ще й одиначки, важливіші за мир у всьому світі, вона заявила, що нічого дурнішого ніколи й не чула, вона-бо намагається забезпечити гідне майбутнє дітей цілого світу — забагато як на одну людину. Минулого разу вона взяла Сонні та Берті із собою на протест, і вони кілька днів жили на базі у Ґрінем-Коммон. Діти благали, щоб більше вона їх нікуди не брала, — здається, їхні спогади можна підсумувати словами «холодно» й «голодно», а кінна поліція долини Темзи, що поводилася з жінками, як із футбольними хуліганами, їх нажахала. Віола висловила надію, що наступного разу її арештують. Тедді нагадав, що більшість людей іде по життю з надією уникнути арешту, але Віола заявила, що він не розуміє засад ненасильницького спротиву, — і взагалі, він хоч іноді згадує про ті тисячі безневинних людей, яких розбомбив під час війни? Вона вміла так перескакувати з теми на тему.