Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Историческая проза » Шлях Абая [Абай жолы - uk]
Шлях Абая [Абай жолы - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Шлях Абая [Абай жолы - uk]

Электронная книга - «Шлях Абая [Абай жолы - uk]». Краткое содержание книги:

Широковідомий твір присвячений життю й діяльності видатного казахського поета-просвітителя Абая Кунанбаева (1845–1904). Письменник подає широку панораму життя казахського народу кінця XIX — початку XX ст. Роман удостоєний Ленінської премії.
1 ... 99 100 101 102 103 104 105 106 107 ... 291
Перейти на страницу:

А Федір, побачивши ці огріхи, просто штовхнув Абилгази під бік і люто плюнув, осуджуючи. І, хоч він не зрозумів суті слів, сказаних Опанасом, докірливо повторив їх:

— Жаман, жаман! Та що там — жаман! Просто погано. Вже так погано, що гірше не можна! Бити тебе треба, Абилгази,— закінчив він і струсонув могутньою рукою жигіта за плечі, показавши кулак.

Однак те, що, незважаючи на погану підготовку землі, на всіх цих двадцяти десятинах стояла густа, висока й рівна пшениця, явно вразило переселенців. Взявши по жменьці землі, вони розминали її на долоні, розглядаючи уважно й ретельно, неначе купували дороге борошно.

Повернувшись до юрти Базарали, Опанас, Сергій і Шодр (так вимовляли казахи ім’я Федір) перелічили всі хиби, помічені ними на полях. Виявилося, що земля зорана нерівно і не досить глибоко.

— І як це така погана робота дала такий добрий урожай? — дивувався Опанас і жартував: — Видно, просто ваш аллах дуже щедрий!

Сергій посміхнувся:

— Що там аллах! Це в них земля тут така. Візьми он з воза голоблю та посади тут — дивись, віз виросте!

Базарали переклав його слова іншим:

— Він каже: врожай нам дала не наша робота, а щедрість нашої землі. Каже: в нашій землі таке багатство, що закопай голоблю, віз сам виросте. Он як хвалить він нашу землю!

Але докір гостей Базарали враз одвів, насилу пояснивши їм по-російському:

— Борін тільки дві. А сімейств шістдесят. Коней зовсім мало. Та й дохлі вони. Верблюда запрягли. Дійну корову запрягли. Ледве борону тягли. Люди руками поле обробляли. Що ж казати про поганий догляд? Як ми могли інакше зробити?

Смерком переселенці попрощалися з Базарали та з іншими казахами і пішли до своїх возів. Вони вирішили рушити в дорогу раннім ранком. Канбак, що обіцяв їх провести до самісінького Семирічинського тракту, сказав, що вдосвіта буде вже на коні.

При цій прощальній розмові Даркембай не був присутній. Коли він повертався з російськими стариками з поля, його зірке око помітило на схилах горбів Сари-Адир величезний табун коней, що паслися там. Відправивши стариків з Абилгази до юрти Базарали, Даркембай поспішив сісти на коня. Сонце вже заходило, коли він під’їхав до косяків. З табунників там був тільки один підліток, денний сторож. Під’їхавши до нього, Даркембай, ласкаво називаючи його і серденьком, і синком, попередив:

— Тут поблизу є посіви бідняків жатаків. Он там, бачиш, унизу? Вже зовсім дозріли хліба, ось-ось візьмемося за серпи. Як би не трапилося так, що табуннтки вночі поснуть і не доглянуть за кіньми. Не дай боже, щоб такий великий табун зайшов у хліба! Перекажи це нічним табунникам, з’ясуй їм, рідний, попередь!

Цілком розумівши побоювання старика, жигіт обіцяв йому попередити тих, хто поїде в нічне, і Даркембай повернувся в аул заспокоєний.

Молодий табунник, пригнавши коней на вечірній водопій, справді передав його просьбу товаришам, які мали вести табун у нічне. Тут був і сам молодий господар Азимбай. Коли він почув ім’я Даркембая, обличчя йому спохмурніло, і він, насупившись, слухав жигіта. Коли той закінчив, Азимбай наказав гнати табуни на ті самі місця, де вони паслися вдень, і додав, що сьогодні він поїде в нічне сам.

На урочищі Малий Каска-Булак паслося багато іргизбаївських косяків під наглядом хазяйських синків — молодих людей, як і Азимбай. Молодь часто виїжджала веселою компанією з табунами в нічне. І коли тепер Азимбай запропонував їм: «Сідайте на коней, поїдемо на ніч з табунами. Влаштуємо нічні скачки, розважимося!» — всі охоче погодились.

Смерком до схилів Сари-Адиру рушило понад десять косяків молодняка. З ними їхали байські синки, їхні слуги й табунники. Тут був син Акберди — Мусатай, син Майбасара — Ахметжан, забіяка і баламут, як і його батько. Були тут і крикливий Мака, і молодий гульвіса Акилпеїс, і відомий конокрад та нероба Єлеусиз.

Азимбай придумав цю поїздку неспроста. Слухаючи молодого табунника, він згадав, що Базарали і Абилгази дружать з Даркембаєм і що на цих полях, є звичайно, і посіви обох його ворогів. Та й самі жатаки разом із Даркембаєм давно вже викликали злість Азимбая. Навколо тільки й говорили, що урожай у жатаків цього року буде багатий. Не дуже вірячи цим чуткам, Азимбай тими днями з’їздив до Сари-Адиру, уважно оглянув жатаківські поля і повернувся ще більш розлючений. Справді, по всьому виходило так, що жатаки зберуть добрий урожай.

І тепер він підвів табуни до посівів. Коні, що весь цей час паслися на сухій ковилі гірських пасовищ, тепер охоче сходили в низину, шукаючи свіжу зелень. Попереду йшов рудий лисий жеребець, визнаний вожак тисячного такежанівського табуна. Часто пофоркуючи і підхоплюючи на ходу траву, він вів свій величезний косяк, за яким ішли й інші табуни. Він уже, видно, відчув близькість хорошого корму і тепер упевнено йшов, не зупиняючись і навіть не опускаючи голови до землі. Азимбай цілком оцінив його поведінку і, підкликавши до себе своїх друзів та табунників, запропонував:

1 ... 99 100 101 102 103 104 105 106 107 ... 291
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)