Марсіянин
- Автор: Уир Энди
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Crown
- ISBN: 9780804139021
- Переводчик: Віталій Мюнхен
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Марсіянин». Краткое содержание книги:
Усе готове до подорожі. Не бачу жодних проблем.
Дім тепер нагадує шкаралупу себе колишнього. Я вигріб з нього усе ключове обладнання і видер чималий шмат покриття. Я виніс із бідолашного Дому все, що міг, отак відплативши йому за те, що він беріг моє життя півтора роки. Як те Щедре дерево.
Сьогодні я вимкнув усе назавжди. Обігрівачі, освітлення, головний комп’ютер і т.д. Усе, що я не вкрав для подорожі до Скіапареллі.
Я міг би нічого не вимикати. Усім байдуже. Але за початковим планом, на сол 31 (який мав стати останнім днем місії на поверхні планети) ми мали повністю вимкнути всі системи й здути Дім, бо в NASA не бажали мати великий намет, повний займистого кисню поруч з АПМ під час запуску.
Гадаю, я зробив це на згадку про ту місію «Арес-3», якою вона мала бути. Невеличка часточка сола 31, який мені так і не випав.
Щойно я все вимкнув, у Домі запала незвична тиша. Я 449 солів чув шум обігрівачів, хлипаків і вентиляторів. Але зараз настала така моторошна, мертва німота, яку важко описати. Я й до того відходив від Дому настільки, що не чув його, але завжди в марсоході чи скафандрі, в яких вистачає свого шумкого начиння.
Але зараз усе затихло. Я ніколи не усвідомлював, який же Марс нескінченно мовчазний. Пустельний світ, що майже не має атмосфери, яка проводила б звук. Я чув удари власного серця.
Втім, досить філософії.
Я вже в марсоході (це, мабуть, очевидно, оскільки головний комп’ютер Дому навіки вимкнувся). Обидва акумулятори наснажені, усі системи готові, я маю попереду сорок п’ять солів дороги.
Скіапареллі або пропав!
РОЗДІЛ 22
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 458
Долина Маурс! Нарешті я тут!
Взагалі, це не таке вражаюче досягнення. Я подорожую всього десять солів. Але подолати психологічний рубіж корисно.
Дотепер марсохід і моє доморобне життєзабезпечення працюють якнайкраще. Принаймні, наскільки цього можна чекати від обладнання, яке використовували вдесятеро довше, ніж збиралися.
Сьогодні моє друге «провітрювання» (перше відбулося п’ять солів тому). Коли я планував подорож, то думав, що дні «провітрювання» будуть нудні до сказу. Але зараз я чекаю на них з нетерпінням. Це мої вихідні.
У звичайний день я прокидаюся, згортаю спальню, складаю сонячні панелі, їду чотири години, розкладаю сонячні панелі, перевіряю все обладнання (особливо колеса й шасі марсохода), тоді викладаю повідомлення для NASA азбукою Морзе, якщо поблизу знайдеться досить каміння.
В день «провітрювання», я прокидаюсь і вмикаю генератор кисню. Сонячні панелі вже розкладені з попереднього вечора. Усе готове, тож я розслабляюся в спальні або марсоході. Я маю цілий день. Спальня дає мені простір, де я не відчуваю себе равликом в мушлі, а в комп’ютері повно повторів поганючих серіалів мені на втіху.
Формально, я в’їхав до долини Маурс учора. Але я зрозумів це лиш коли глянув на карту. Вхід у долину такий широкий, що я не бачив стін каньйону з жодного боку.
А от зараз я точно в каньйоні. Його дно приємно пласке. Саме на це я й сподівався. Просто дивовижно: ця долина не була повільно вимита річкою. Вона утворилася від гіперповені за один-єдиний день. Ото би подивитися таку виставу.
Дивна думка: я покинув Ацидалійську рівнину. Я провів там 457 солів, майже півтора роки, і вже ніколи туди не повернусь. Цікаво, чи сумуватиму я за нею в подальшому житті.
Якщо я матиму якесь «подальше життя», то буду радий відчути таку ностальгію. Але зараз я лиш хочу повернутися додому.
•••
– Ласкаво просимо знову в «Життя Марка Вотні», – сказала Кеті на камеру. – Ми ведемо бесіду з нашим частим гостем, доктором Венкатом Капуром. Докторе Капур, гадаю, більшість публіки хоче знати: чи приречений Марк Вотні?
– Сподіваємося, що ні, – відповів Венкат, – але перед ним лежить справжнє випробування.
– Згідно з вашими останніми супутниковими знімками, пилова буря в Аравійській землі, що затримує вісімдесят відсотків сонячного світла, і навіть не думає вщухати.
– Це правда.
– А єдине джерело енергії, що його має Вотні – це сонячні панелі, чи не так?
– Саме так.
– Чи може вдосконалений ним марсохід працювати на двадцяти відсотках енергії?
– Ми не змогли придумати обставини, за яких це було б можливо. Саме тільки життєзабезпечення потребує більше.
– Коли він дістанеться району бурі?
– Наразі він щойно в’їхав до долини Маурс. З його теперішньою швидкістю, він перетне межу бурі на сол 471. Тобто за дванадцять днів від сьогодні.