Епік
- Автор: Костик Конор
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Махаон-Україна
- ISBN: 978-966-605-976-8
- Переводчик: Петр Таращук
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Епік». Краткое содержание книги:
Тремтячи од люті й страху, Рагнок від’єднався, невпевнений, чи буде Екзекутор живий, коли він спробує на свій ризик повернутися до гри. Хай там як, якщо він не матиме саме в цьому місці якогось університетського цілителя, готового вжити заходів, тільки-но він приєднається, Екзекутор і далі вмиратиме від сильньої отрути, якою скористався Гаральд. Доля битви вже не залежала од Рагнока.
— Добра робота! — в захваті закричав Б’єрн над плечем Еріка, великою замашною сокирою тримаючи орків на відстані.
— Вищий клас! — погодився BE.
— Чудово. — Анонім прицілився у ватажка орків, що вів їх у наступ, й вистрелив з арбалета, стріла влучила в рот і вийшла на потилиці.
— Еріку, що тепер? — запитала Інгеборг.
— Дай-но подивлюся.
Навколо панував суцільний хаос. Коли обидва війська зіткнулися, від первісних задумів битви майже не лишилося й сліду. Аж до самого моря небо заполонили срібні смуги й пишні вогненні сфери — то чаклуни й чарівниці насилали чари. Посвисти і падіння магічних набоїв, кульових блискавок, світляних стріл і здригання землі від падіння важких каменів глушили невпинний рев величезної кількості страховиськ, що весь час ворушилися.
Моторошно було дивитись, як мало лишилося сірих постатей.
— Ми програємо, — похмуро мовив Ерік. — І то катастрофічно.
— Тоді, може, рушаймо до вежі? — подав думку Гаральд.
— Так. Стривайте! — Лицарі праворуч від них були мов яскравий вогник надії. Хоча ці хоробрі войовники здебільшого вже були змушені битися без коней, вони й далі становили значну силу. Лицарів обступали навколо темні маси тролів. Але всі університетські гравці, здається, були повалені. — Туди! — показала Попеля. — Спробуймо приєднатися до них.
— Гиджга! — упевнено пролунав бойовий клич BE, і він помчав уперед, прорубуючи шлях на вершину пагорба крізь орків, які ненастанно напирали.
— Половини моїх цілющих засобів уже немає, — заявила Сігрид, укотре поновлюючи сили Б’єрна.
— Еріку, я піду виконувати своє завдання. Така боротьба мені не підходить. Дай-но я спробую вбити одного або двох спостерігачів, — мовив Гаральд і припав до землі, покриваючи леза мечів густим чорним сиропом та водночас пильнуючи, чи не надходять вороги.
— Добра ідея, батьку. Щасти тобі.
— Тобі теж. — Лісовий ельф безстрашно пробрався між двома велетенськими тілами канібалів і зник.
Тривалий час друзі насилу пробивали собі шлях, майже не розмовляючи одне з одним, хіба що гукаючи, щоб їх або зцілили, або наслали для допомоги їм якісь чари. Обидва ведмеді були вже добряче побиті, ведмедиця дуже шкутильгала.
Було видно, що BE й далі сповнений енергії. Його воїн був просто чудовий і майже не перепочивав між могутніми ударами своєї потужної зброї, відбивався, ухилявся, а потім валив орків, часто одним ударом. За кілька годин BE, напевне, вбив більше монстрів, ніж будь-який інший персонаж в історії гри, але й досі пашів завзяттям.
Злива дрібних біленьких спалахів влучила в Сігрид, і тієї ж миті вона загинула.
— Магічні набої! — крикнув Б’єрн.
— Де? — злякався Ерік. Суцільний вогонь, який щойно забрав у них Сігрид, був згубніший, ніж будь-який бачений раніше. Якийсь надзвичайно могутній чаклун був десь поблизу і, напевне, готував інші чари, може, й такі, що зітруть їх усіх.
— Онде! Ракшаса! — показала ліворуч Інгеборг. Гуманоїд з головою і хвостом тигра, вбраний у східні шовки, пильно дивився на них і насилав чари, махаючи пазурами.
Неймовірно люте гуготіння вогню пронеслося крізь їхню групу, миттю випаливши траву у великому колі навколо них. Але гравцям пощастило з чарами, які вибрав чаклун, бо зілля, випите для опірності вогню, ще не втратило сили, й вони зазнали мінімальної шкоди, натомість цей могутній спалах знищив усіх навколишніх орків, од них лишилися самі черевики, з яких здіймались у небо цівочки диму.
Ерік ще навіть не дав ніяких вказівок, а всі вже побігли до демона, сподіваючись перешкодити йому наслати на них ще якісь чари. Ракшаса став на всі чотири лапи і з гарчанням чкурнув од них. Цей Монстр був такий спритний і швидкий, що в Еріка опустилося серце. Навіть Попеля у своїх чарівних черевичках не піймала б його. Страховисько дочекається слушної миті і знову нападе на них, наступного разу з кригою або блискавкою.