Долі та фурії
- Автор: Грофф Лорен
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-727-964-7
- Переводчик: Ольга Захарченко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Долі та фурії». Краткое содержание книги:
В центрі сюжету — життя успішного драматурга Ланселота «Лотто» і його коханої дружини Матильди, яка усе життя провела в тіні чоловіка. Дія роману розгортається у Нью-Йорку впродовж двадцяти п’яти років. Але одного дня стає зрозуміло, що самозакоханий геній Лотто — лише маріонетка в руках своєї дружини. Зовні ідеальний шлюб іде тріщинами: повага поступається місцем брехні, кохання —інтригам.
Отож, вона раділа, що відвезла його того сірого листопада, що отримала кілька тижнів перепочинку від постійного догляду за ним. Він буде працювати над оперою з молодим композитором Лео Сеном.
Та навіть у перший тиждень без Лотто її життя, її будинок були такими порожніми. Вона їла, коли заманеться, обідала тунцем, дістаючи його просто з банки, годинами валялася в ліжку, передивляючись фільми. Час спливав. Дні ставали холоднішими, темнішими. Інколи вона зовсім не вмикала світла, прокидаючись о восьмій, коли сонце вже поволі піднімалось, і засинаючи о четвертій тридцять, коли воно геть стікало кров’ю. Вона відчувала себе ведмедицею. Норвежкою. Дзвінки її чоловіка капали все рідше: спочатку раз на день, а згодом раз на кілька днів. У її напівсні, у палючих нічних жахіттях Лотто говорив їй, що вона йому більше не потрібна, що він іде від неї, що він покохав іншу жінку. У своїй лихоманці їй ввижалась якась поетеса, вродлива й молода, з крутими стегнами, створеними для народження дітей, дівчина, яка здобула офіційне визнання як митець, чого Матильді зась. Він розлучається з Матильдою, і ось уже він зі своєю таємною коханкою живе у квартирі в місті, купаючись у морі сексу, вечірок, дітей, безкінечних дітей, усі — його маленькі копії. Вона вже мало не наяву бачила ту поетесу. Вона була самотня, і ця самотність душила її. Вона все набирала й набирала його номер, та він не відповідав. Його дзвінки стали ще рідшими; він зателефонував один раз минулого тижня. Він розмовляв із нею без своїх звичних сексуальних викрутасів, що було дивно для Лотто, хіба що його там кастрували.
Він пропустив День Подяки, хоча вони збиралися провести його з друзями й сім’єю в заміському будинку. Їй довелось усе скасувати. Вона повиїдала солодкий крем із гарбузових пирогів, а шкірку викинула у вікно єнотам. По телефону голос Матильди вібрував. Лотто розмовляв дуже стримано, сухо. Він повідомив, що затримається до середини грудня. Вона сказала щось різке у відповідь і кинула слухавку. Він телефонував тричі, але вона не відповідала. На четвертий раз відповість, вирішила вона, та він більше не телефонував.
Коли він говорив про Лео, за його словами виникало якесь збудження, трепет. І раптом вона на смак відчула цю його пристрасть. На задній частині язика залишилася гіркота.
Матильді снився Лео Сен. Із кількох біографій в інтернеті вона дізналася, що це молодий хлопець. Хоча Лотто був чітко вираженим гетеросексуалом — її щоденна ненаситна потреба в його руках була цьому свідченням — бажанням її чоловіка завжди було вислідити й схопити проблиск людини в тілі, а не саме тіло. І якійсь частині її чоловіка завжди не вистачало краси. Не могло бути й мови, що тіло Лео Сена вкраде її чоловіка; мова йшла про те, що зі своєю геніальністю Лео може заволодіти її місцем у душі Лотто.
А це було гірше. Їй снився сон, в якому вони — Матильда й Лео — сиділи за столом, де був величезний рожевий торт, і хоча Матильда була голодна, саме Лео їв торт, делікатно відкушуючи шматочок за шматочком, а вона була змушена дивитися на те, як він їсть, сором’язливо посміхаючись, аж поки від торта нічого не залишилося.
Вона довго сиділа за кухонним столом, і що довше вона сиділа, то її лють важчала, чорнішала й роздувалась.
— Я йому покажу, — голосно пообіцяла вона собачці Богові. Бог невесело помахав хвостиком.
Собачка також сумував за Лотто.
Десять хвилин пішло на підготовку, ще двадцять хвилин — на збирання речей для себе й для собаки. Вона виїжджала через вишневий сад, рішуче не дивлячись на білий будиночок у дзеркало заднього виду. Бог тремтів, коли вона віддавала його в собачий готель. Матильду трусило всю дорогу до аеропорту, в літаку вона випила дві таблетки снодійного Ембієн, її перестало трусити й вона проспала всю дорогу до Таїланду, де прокинулась із баламутною головою й запаленням сечовивідних шляхів через утримання сечі під час сну.
Коли вона вийшла з аеропорту й потрапила у вологу, в людський вир, в тропічний сморід і вітер, у неї підкосилися ноги.