Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Научная фантастика » Година Бика [Ілюстрації Олександра Дмитрієва]
Година Бика [Ілюстрації Олександра Дмитрієва] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Година Бика [Ілюстрації Олександра Дмитрієва]

Электронная книга - «Година Бика [Ілюстрації Олександра Дмитрієва]». Краткое содержание книги:

Події науково-фантастичного роману про віддалене майбутнє відбуваються на планеті з олігархічним устроєм. Група землян — людей вищої соціальної формації — прибули на планету Торманс з метою її дослідження та налагодження зв’язків, проте тут вони наразилися на неймовірні труднощі, стали свідками свавілля й жорстокості правлячої верхівки та моральної убогості жителів, характери і спосіб життя яких сформувалися в умовах гніту й тиранії.
1 ... 97 98 99 100 101 102 103 104 105 ... 196
Перейти на страницу:

— Що заважає викликати її сюди? — запитав Тор.

— Афі, невже ти не здогадався, що Родіс лишилася заложницею в палаці володарів? — сказав Ген Атал. — І буде там доти, доки всі ми не повернемось у «Темне Полум’я».

— Дивіться, вони перелізли через стіну! — вигукнула Тівіса.

Нападники здогадалися: захисне поле перекриває тільки ворота, і полізли через стіну. Невдовзі юрмище, ревучи, вже бігло по кладовищу, витісняючи й штовхаючи одне одного в проходах між пам’ятниками. Біля синіх полив’яних стовпців нападників відкинуло назад. Запрацювали два кутових СДФ. Ген Атал установив мінімальну напругу захисного поля, проникну для світла й сильної зброї, якої в супротивників не було.

Земляни не могли уявити, що людина може дійти до такої ницості. Розлючені невдачею, жителі Кін-Нан-Те вигукували лайки, кривлялись, плювались, оголюючи й виставляючи сороміцькі, з їхньої точки зору, частини тіла, навіть мочились і випорожнялись.

Низький, схожий на віддалений грім сигнал зорельота приніс небувалу полегкість. Синій вогник СДФ змінився жовтим. «Темне Полум’я» викликав на зв’язок. Тор Лік вимкнув поле біля воріт, де на варті став Ген, і третій СДФ почав передачу. Гріф Ріфт запитав:

— Наскільки вистачить колового захисту?

— Все залежить від того, як часто нас штурмуватимуть, — відповів Тор.

— Розраховуйте на найгірше.

— Тоді щонайбільше — на вісім годин. Гріф Ріфт звірився з картою Торманса.

— Наш дисколіт пролетить ці сім тисяч кілометрів за п’ять годин. Швидкісна ракета прийшла б за годину, але при недостатньому знанні фізики планети її не можна націлити з потрібною точністю. Може, варто прорватися за місто?

— Не можна. Боюся, що без жертв не обійтися.

— Згоден з вами, Тор. Тому не варто присилати і дисколіт. Хай тормансіани самі розберуться. Їхні літаки летітимуть до Кін-Нан-Те також не більше п’яти-шести годин. Зараз зв’яжуся з Родіс. Підключаю ТВФ і пам’ятну машину. Дайте відеоканал для знімків. І тримайтесь.

Тор Лік нашвидку передав кругову панораму й вимкнув зв’язок. Вчасно. Ген Атал подав знак небезпеки, і знову третій СДФ перекрив ворота.

Спливав час, а натовп, як і раніше, із затятістю і тупістю шаленів біля кордонів, позначених синіми стовпцями. Ген Атал досадував, що не здогадався захопити із зорельота батареї психічної дії, створені на випадок нападу тварин. Ці батареї розігнали б здичавілих тормансіан, викликавши в них почуття тваринного жаху. Подібний захисний пристрій тут знадобився б, як ніколи раніше, але зараз лишалося тільки чекати. Дикий натовп можна було б знищити, проте сама ця думка навіть у голову не могла прийти землянам.

Тим часом у садах Цоам Фай Родіс повідувала інженерові Таелю про те, що сталось, і просила його негайно відправити літаки на виручку.

— Польотами через брак пального розпоряджається лише Рада чотирьох.

— Так повідомте зараз Раду, а ще ліпше — самого володаря. Таель стояв у нерішучості.

— Ви розумієте, наскільки малий у нас запас часу! — здивовано вигукнула Родіс. — Чого ж ви зволікаєте?

— Для мене дуже непросто доповісти володареві, — хрипко сказав Таель, — буде швидше, якщо ви самі…

— Що ж ви не сказали одразу! — і Фай Родіс кинулась до покоїв голови Ради Чотирьох.

На щастя, Чойо Чагас сьогодні не виїжджав. Через півгодини Родіс завели до зеленої кімнати, яка стала вже постійним місцем її зустрічей з володарем Торманса.

— Я передбачив подібну ситуацію, — сказав Чойо Чагас, подивившись на переданий із зорельота знімок, — тому управителі на місцях і відмовляли ваших дослідників від ризикованої мандрівки.

— Але ж їм не пояснили ступінь небезпеки!

— Кожен зональний управитель соромиться, точніше, боїться, говорити про цих нелюдів. Їх називають «зневажниками двох благ».

— Двох благ?

— Авжеж, — довгого життя і легкої смерті. Вони відмовилися від того й іншого й тому мусять бути знищені. Держава не може терпіти свавілля. Але вони рятуються в полишених містах, а брак транспорту ускладнює боротьбу з ними, і вони лишаються ганьбою для зонального управителя.

— Ми неприпустимо зволікаємо, — сказала Родіс, — згаяні хвилини можуть обернутися загибеллю наших товаришів. Хоча вони надійно захищені, але ємкість батарей обмежена.

Вузькі непроникні очі Чойо Чагаса пильно стежили за Родіс.

— Ваші дев’ятиніжки володіють убивчою силою. Я пам’ятаю, як вони рознесли двері в цьому палаці, — уїдливо усміхнувся володар.

— Звичайно, в кожного СДФ є різальний промінь, інфразвук для подолання перепон, нарешті, фокусовий розряд… Проте я не розумію вас!

1 ... 97 98 99 100 101 102 103 104 105 ... 196
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)