Галка
- Автор: Автомонов Павло
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: «Радянський письменник»
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Галка». Краткое содержание книги:
А могло б бути й по-іншому. Коли завершувалося спорудження лінії «Пантера», фельдмаршал Модель у наказі писав: «Противник своєю перевагою змусив нас відступити. Нині ми досягли лінії, на якій на підготовлених позиціях влаштуємо рішучу оборону. З кожним кроком назад війна на суші, в повітрі й на морі наближається до Німеччини. Тут, де ми стоїмо, нам належить знову завоювати славу нашої зброї і показати нашу гордість, нашу стійкість». У червні — липні армії «Центр» були пошарпані в Білорусії і в Литві фронтами Рокоссовського, Черняховського і танковою армією маршала Ротмістрова. Протягом місяця Червона Армія від Смоленська пройшла майже сімсот кілометрів на захід, звільнивши дві столиці — Мінськ і Вільнюс, і стала на порозі Східної Пруссії. А фельдмаршал Модель справді показував арійську гордість і стійкість «лева оборони». Місто Остров радянські війська могли взяти лише 21 липня, а Плескау — 23 липня.
Лісисто-болотяна місцевість східної Латвії підказала фельдмаршалу Моделю приготувати перед арміями генералів Єременка і Баграмяна на південному крилі групи «Норд» не лише «Пантеру», а й рубіж «Рейтер» по лінії Опочка — Себіж — Дрісса. Але й цього, вважав Модель, замало. З великою поквапливістю готувалася глибокоешелонована оборона по річках Синя і Зілупе, названа «Синім» рубежем, по лінії озер Лудза — Пілда — Лагда — Сівера («Зелений» рубіж), нарешті «Коричневий» рубіж, що перетинав озера Цірма — Резна — Ізвалта. Це проти військ 2-го Прибалтійського фронту. А проти 3-го Прибалтійського, яким командував генерал Масленников, уже в червні німці виганяли тисячі людей на спорудження лінії «Марієнбург», що пролягла від Псковського озера, через ризьке шосе до Гулбене. Тоді ж фельдмаршал Модель видав наказ про утворення оборонних рубежів «Валга», «Сігулда» і «Цесіс» на шляху росіян до Риги.
Гауптштурмфюрер Вундерліх не відривав очей від розісланої на столі карти. Він певен, що агент-лісник зустрічав у своєму масиві, поблизу ризького шосе не німців, а російських розвідників, які стежать за рухом військ і збирають відомості про нові оборонні рубежі «Валга», «Сігулда» і «Цесіс», що стали поперек горла росіянам. Про це засвідчила після «Пантери» і лінія «Марієнбург», де зупинилися війська 3-го Прибалтійського фронту генерала Масленникова на кілька тижнів. Зламають ці війська ще зуби і на рубежах «Валга», «Сігулда», «Цесіс». Неабиякою перешкодою військам Ленінградського фронту маршала Говорова став тридцятикілометровий рубіж «Танненберг» в Естонії, яким Модель перекрив шлях на Таллін.
Гауптштурмфюрер Вундерліх підвівся і побачив скалку від дзеркала. Узяв люстерко і віддалив, щоб побачити хоча б своє кругле підборіддя і неодмінно залізний хрест на грудях, вручений особисто фельдмаршалом Моделем за службу на лінії «Пантера». Це був хрест за розгром групи розвідників-парашутистів штабу Ленінградського фронту, за те, що Кротов, а потім його «лісові коти» вбили трьох парашутистів.
Гауптштурмфюрер поглянув на годинник. Скоро мав приїхати Кротов. Досить йому відсиджуватися у госпіталі із залізним хрестом на грудях. Не стільки тої рани від куль парашутистів, скільки байдикування. Після одужання Кротова залишили завгоспом у госпіталі. Та, на думку Вундерліха, власовець надто рано знайшов собі тепле місце. Треба покінчити з розвідгрупою, що діє тут, і яку він не добив під Плескау в лютому місяці.
За відчиненим вікном загурчав автомобіль. Машину посилав Вундерліх за Кротовим. Вийшов з авто і сам Кротов, стрункий, у німецькій уніформі, із залізним хрестом на грудях і трикутником, нашитим на рукаві, з літерами РОА. Кротов зняв пілотку і звичним рухом правої руки покуйовдив хвилясте волосся, затримавши у них на кілька секунд п'ятірню. Потім покрокував до ґанку.
— Радий бачити тебе, Кротов! — замість привітання, як до друга звернувся гауптштурмфюрер Вундерліх. — Як рука?
— Гер гауптштурмфюрер! Вітаю вас із вищим чином!
— Спасибі. А ти вдоволений службою у госпіталі? І дівчата є там у тебе?..
— Трапляються, гер гауптштурмфюрер! У школу пропагандистів мене не посилають, тому і влаштувався старшиною госпіталю. Я навіть дещо писав у «Русское слово». Теж невидаль! Що я, дурніший за тих, які там друкуються? — вигукнув з гонором.