Пригоди в оргазмотроні
- Автор: Тернер Крістофер
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-512-4
- Переводчик: Назар Агаджанян
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Пригоди в оргазмотроні». Краткое содержание книги:
Книжка британського дослідника Крістофера Тернера в деталях простежує інтелектуальну історію Райха у різних контекстах: становлення психоаналізу та університетське життя студентів в Австрії після Першої світової війни; формування нацизму в Німеччині та його розповсюдження Європою у 1930-х роках: настрої, страхи, інтелектуальні пошуки, розчарування, шлях вічного емігранта, неймовірна популярність, знищення наукового доробку Райха американською владою, суд, арешт, смерть у камері за кілька днів до звільнення. У цій біографії — непересічна особистість, неординарний науковець, роботи якого виходять за межі наукових канонів та знаходяться у сірій зоні між наукою та псевдонаукою.
По Райховій дорозі із Маріенбада до Осло ще один історично визначний вигнанець раптом чітко усвідомив, що Норвегія більше не була безпечним політичним притулком. Лев Троцький, який приїхав туди із Франції в червні 1935 року, отримавши гарант захисту від лейбористського уряду, ще того ж місяця став свідком того, як його будинок захоплюють фашистські бандюки.
Члени норвезької фашистської партії Відкуна Квізлінга «Nasjonal Samling» замаскувалися як полісмени та увірвалися в будинок, де жили Троцький та його дружина, що за тридцять п’ять миль від Осло. Донька консьєржа Троцького випровадила їх, але вже після того, як ті вкрали певні праці Троцького: статтю про Францію, опубліковану в «The Nation», та лист до французьких троцькістів. Фашисти скористалися цими документами, аби стверджувати, що Троцький порушував умови отримання притулку, вступивши в норвезьку політику. Хоча спочатку обвинувачення зняли, Троцький незабаром опиниться, як він це сам називав, «в епіцентрі норвезької політики».
25 серпня, через день після горезвісних московських судів, в яких Троцького та інших лідерів Жовтневої революції звинуватили у змові з нацистами, націленій на те, щоб вбити Сталіна, Радянський Союз почав тиснути на норвезький уряд для якомога швидшої депортації Троцького, пригрозивши в разі відмови комерційним бойкотом. Соціалістичний уряд уже стикнувся із жорстокою кампанією критики від правих представників преси через сховок, який вони запропонували Троцькому, і тепер, панікуючи через парламентські вибори, які наближалися, соціалісти змінили свою позицію. Вони використали вкрадені Квіслінгом документи як підставу посадити Троцького під домашній арешт, утихомирюючи в такий спосіб і фашистів, і сталіністів. Таке їхнє рішення, як засуджував Троцький, було «жалюгідним цинізмом».
Пізніше Троцький заявить, що ніколи не довіряв політикам, які радо вітали його. Щойно він зв’язався з ними, Троцький сказав: «Мені різко заносило смородом зацвилого консерватизму, від якого палко відсахувалися герої Ібсенівських п’єс… Ібсенівська ненависть до протестантського фанатизму, провінційної глупоти і надмірного лицемірства стала мені зрозумілішою після першого знайомства з соціалістичною владою на батьківщині поета»{319}.
Коли міністр юстиції Норвегії Триґве Лай (який згодом займе пост першого генерального секретаря ООН в період між 1946 та 1952 роками) відвідав його, аби обговорити справу, Троцький попередив його, що його боягузницька співпраця з Квіслінгом торувала шлях для фашизму в країні. «Це перший акт вашої здачі нацизму у вашій країні, — попереджав він. — Ви за це заплатите. Ви вважаєте, що вбезпечуєте і звільняєте себе, поводячись із політичним вигнанцем як вам заманеться. Але той день вже близько — запам’ятайте! Близько вже той день, коли нацисти вивозитимуть вас із вашої країни»{320}. Лай та його колеги, сказав він, уже незабаром «як… німецькі соціал-демократи стануть емігрантами». У грудні 1936 року, проігнорувавши ці застереження, Лай депортував Троцького до Мексики. Радянський посол вислав йому букет квітів як подяку.
Незрозуміло, чи Райх та Троцький коли-небудь зустрічалися в Норвегії. Майрон Шараф, Райхів учень та біограф, мимохідь заявляє, що зустрічалися, і така версія, зрештою, стала офіційно прийнятною частиною Райхової біографії. Проте доказів, які б підтвердили це, немає. Якщо Райх і витратив хоч годину, аби поїхати на зустріч до Троцького, то точно не зробив жодного запису про цю подію, а це, беручи до уваги Райхову нескромну особу, видається дуже неправдоподібним, що йому б вдалося втримати такий поворот історії в таємниці впродовж усього життя{321}. Були часи, коли зізнання в таких зв’язках могло вести людину в небезпеку, але Ісаак Дойчер у біографії Троцького свого авторства вказує, що навіть у найбільш токсичні періоди його життя «ніщо так не виділяло людину з-поміж лівих Осло, як здатність вихвалятися тим, що його прийняв великий вигнанець»{322}.
Але Райх та Троцький точно переписувалися. У жовтні 1933 року, перед його виключенням із Комінтерну Данською комуністичною партією, Райх писав Троцькому, намагаючись зацікавити його своїми сексуально-політичними ідеями. Наступного року в Парижі Райх зустрінеться з декотрими представниками Троцького, які стверджували, що не лише прочитали, але й теоретично погоджувалися з «Масовою психологією фашизму». Так чи інакше, Райх не зміг переконати їх додати платформу сексуальної лібералізації до їхньої політичної програми.