Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Необхідно відмітити, що фізична особа — підприємець, що застосовує спрощену систему оподаткування, звільнена від податку з доходів фізичних осіб тільки відносно власних доходів, але згідно з пунктом 297.3 цієї статті він зобов’язаний виконувати передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, що є платниками єдиного податку третьої та четвертої групи платників, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а саме: 3 відсотки від отриманого ними доходу.
Так, платники єдиного податку всіх груп, за винятком фізичних осіб — підприємців, які є платниками єдиного податку третьої групи, та юридичних осіб — платників єдиного податку четвертої групи, що застосовують ставку єдиного податку в розмірі 3 відсотки від отриманого доходу, не є платниками податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України.
Водночас зазначені платники єдиного податку у разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачують на загальних підставах відповідно до закону;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються даними платниками єдиного податку для провадження господарської діяльності. Тобто як фізичні особи — підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не є платниками земельного податку. При цьому земельний податок даними категоріями платників податків не сплачується тільки за земельні ділянки, що використовуються для ведення підприємницької діяльності. При цьому у фізичних осіб — підприємців даний вид діяльності обов’язково повинен бути зазначений у Свідоцтві про сплату єдиного. Так, якщо, наприклад, у фізичної особи — платника єдиного податку у Свідоцтві про сплату єдиного податку серед видів здійснюваної ним діяльності не зазначено надання в оренду земельних ділянок, то він сплачує земельний податок у загальному порядку згідно з розділом XIII цього Кодексу. Також, наприклад, платник єдиного податку не звільняється від сплати земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під переведеними на консервацію основними фондами першої групи, під об’єктами соціальної інфраструктури або придбана (взята в оренду) для майбутньої підприємницької діяльності.
Норми цього підпункту повністю відповідають нормі пункту 269.2 статті 269 розділу XIII цього Кодексу, згідно з яким особливості справляння податку за землю суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу;
5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. При цьому слід відмітити, що, враховуючи авансовий характер платежів зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (підпункт 267.3.9 пункт 267.3 статті 267 розділу ХІІ цього Кодексу), при переході фізичної особі — підприємця на спрощену систему оподаткування можлива наявність переплати за цим видом збору.
Слід відмітити, що норми цього підпункту повністю відповідають нормам підпункту 267.1.3 пункту 267.1 статті 267 розділу ХІІ цього Кодексу, згідно з яким особливості справляння збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Слід відмітити, що раніше, до набрання чинності цієї глави розділу XIV Кодексу, даний збір не входив до складу єдиного податку. А з набранням чинності Закону України від 04.11.2011 № 4014-VІ[396] платники єдиного податку всіх груп не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що повністю відповідає нормі частини четвертої статті 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»[397], згідно з якою особливості справляння збору суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
396
Закон України від 04.11.2011 № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» // Голос України. — 2011. — № 221. — 24 листопада.
397
Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» (587-14) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 20—21. — С. 191; 2009. — № 29. — С. 397.