Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Іще одна спроба сприяти правильній християнській сексуальності здійснена Пекельними будинками (Hell Houses), започаткованими євангельськими церквами по всій території Сполучених Штатів і в низці інших країн. Пекельні будинки працюють за тим же принципом, що й будинки з привидами на розважальних ярмарках: запрошуються діти та підлітки і їм демонструють картини, які зображають різні «гріховні» ситуації, та опис аду, подібний до того, що в Апокаліпсисі Петра або «Божественній комедії» Данте17. В рамках звичайної вистави можна побачити, наприклад, гомосексуала Стіва, який скорчився у вічній агонії в пеклі після смерті від СНІДу18. Найбільш дивною картиною є, мабуть, та, на якій зображені дівчина — жертва інцесту та підліток, який був зґвалтований у стані алкогольного сп’яніння. Обидва скоїли самогубство й перебувають у пеклі. Ступінь насильства та страждань у цих пекельних сценах настільки високий, що деякі психологи описали їх як тривожні19. Але, як зазначив священик із Техасу, який разом зі своєю паствою створили Пекельний будинок, такий ступінь жаху та страждань необхідний, щоб донести ту думку, що деякі дії можуть мати певні наслідки в «реальному місці під назвою пекло»20.

Утім, християни можуть бути прощені Богом, якщо вони покаються. Рідко коли буває запізно врятувати себе від пекельних страждань. Навіть якщо ви впізнаєте себе в одній із «гріховних» ситуацій, зображених у Пекельному будинку, однаково є надія, якщо ви покаєтеся. Оле Крістіан Халлесбі, професор теології, розпочав велику дискусію в Норвегії про пекло в 1953 році, коли задав питання, як ті, «хто ще не розкаявся», можуть «спокійно спати вночі», якщо «вони не знають, де вони прокинуться вранці: в ліжку чи в пеклі». Професор наполягав, що навіть той, хто «сидить із кривавим гріхом», може бути врятований від пекла, якщо покається21.

Дискусія щодо пекла більше не грає ту ж центральну роль у загальній християнській дискусії. Геї та лесбіянки, які ростуть у консервативному середовищі, часто стикаються з ризиками потрапити до пекла. Коли Арнфінн Нордбьо, який посідає чільне місце у норвезькій спільноті молільних домів як виконавець псалмів Псалтиря, виявився геєм, багато благочестивих християн чітко дали йому зрозуміти, куди саме він потрапить після смерті. «Ніхто в християнсько-консервативних колах, у яких я виріс, не підтримав мене, і тільки декілька людей утримались від згадки про пекло, — розповів Нордбьо. — Загальний сенс був такий: ми всі любимо тебе, як і раніше, але, оскільки ти живеш у гріху, мусиш покаятися. В іншому разі потрапиш у пекло»22.