Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Триллеры » Країна розваг
Країна розваг - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Країна розваг

Электронная книга - «Країна розваг». Краткое содержание книги:

Одна з найновіших і найбільш лячних книжок неперевершеного майстра жаху Стівена Кінга! Девін Джонс, студент університету, знаходить на літо роботу в парку атракціонів. Відтепер він — продавець веселощів і радості. Але він і гадки не має, яка безодня відкриється йому в цій країні розваг…
1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 100
Перейти на страницу:

— Це сталося чотири роки тому, тобто десь приблизно тоді, коли померла твоя мама. Знаєш, що мені завжди першим спадає на думку, коли я згадую цю історію? Сорочка того типа. І рукавички. Від самої думки про ті речі мене пересмикує. Бо це означає, що він усе спланував.

— По-моєму, ви почали зсередини, — зауважив я.

Місіс Шопло засміялася.

— Ага, напевно. Звуть твою примару Лінда Ґрей, і була вона з Флоренс. Це у Південній Кароліні. Вона зі своїм хлопцем — якщо то був її хлопець, поліція перевірила все, що так чи інакше було пов’язано з її життям, але не знайшла й натяку на нього, — провела свою останню на цьому світі ніч у «Луна-Інн» — це мотель за півмилі на південь звідси на узбережжі. У «Джойленд» вони зайшли близько одинадцятої ранку наступного дня. Він купив їм денні перепустки, розрахувався готівкою. Вони покаталися на атракціонах, потім пообідали в «Печерному лобстері» — рибному ресторані біля концертної зали. То було щойно по першій. Що стосується часу смерті, ти, мабуть, знаєш, як його визначають… за вмістом шлунка і таке інше…

— Ага. — Сендвіча вже не було, і я перейшов до супу. Мого апетиту ця історія нітрохи не зіпсувала. Не забувайте, що мені був двадцять один рік, і у душі я був переконаний, що ніколи не помру, хоч уголос цього б і не сказав. Навіть смерть матері не змогла похитнути цю мою основоположну віру.

— Він погодував її, потім покатав на «Колесі Кароліни», а це повільний атракціон, сприятливий для травлення, а потім повів у «Дім жаху». Зайшли вони разом, а вийшов він сам. Десь на середині маршруту, який займає хвилин дев’ять, він перетяв їй горло і викинув тіло біля монорейки, по якій ходять вагончики. Викинув, як зіжмакане сміття. Напевно, він знав, що крові буде багато, бо на собі мав дві сорочки й заздалегідь надів жовті робочі рукавички. Верхню сорочку — ту, на якій було найбільше крові, — знайшли за сто ярдів від тіла. Рукавички валялися трохи далі.

Перед моїм внутрішнім зором постала дуже чітка картина: спершу тіло, досі тепле й пульсуюче, далі сорочка, далі рукавички. А вбивця тимчасом сидить спокійно і їде до кінця. Місіс Шопло мала рацію: було моторошно.

— Коли поїздка скінчилася, падлючий син просто вийшов і пішов собі геть. У вагончику він усе повитирав — сорочка, яку знайшли, була мокрюща, — але трохи крові все одно лишилося. Один із помічників помітив її на сидінні перед наступним заїздом і, не подумавши, витер. Кров на атракціонах у парку розваг — не таке вже й незвичне явище. У дітлахів од надмірного хвилювання часом іде кров носом. Сам побачиш. Тільки рукавички надівай, коли прибиратимеш, щоб уберегтися від хвороб. Вони є на станціях невідкладної допомоги, а станції невідкладної допомоги є по всьому парку.

— І ніхто не помітив, що він вийшов з атракціону без дівчини?

— Нєа. То була середина липня, розпал сезону, у парку була сила-силенна відвідувачів. Тіло знайшли тільки о першій годині ночі, після того як парк зачинили і ввімкнули робоче освітлення «Дому жаху». Ну, для нічної зміни. У тебе ще буде нагода дізнатися, що це таке. Усі команди привітних помічників раз на місяць отримують завдання протягом тижня прибирати вночі. Краще відіспись наперед, бо працювати у дві зміни — це гаплик.

— Люди проїжджали повз неї, аж поки парк не зачинився, і не бачили тіла?

— Навіть якщо бачили, то думали, що це експонат. Проте я думаю, що труп не помічали. Не забувай, що «Дім жаху» — це темний атракціон. Єдиний у «Джойленді», до речі. В інших парках таких більше.

«Темний атракціон». Від цих слів щось здригнулося всередині, проте навіть це не завадило мені доїсти суп.

— А як щодо опису його зовнішності? Може, офіціанти, які їх обслуговували в ресторані, змогли його описати?

— У них було дещо краще. Знімки. Повір мені, поліція зробила все необхідне, щоб вони з’явилися на телебаченні та в газетах.

— Але звідки?

— Голівудські кралечки, — сказала місіс Шопло. — У парку їх завжди працює з півдесятка, коли сезон розкручується на повну. Ніяких салонів розпусти у «Джойленді» ніколи й близько не було, але старий Істербрук не даремно стільки років провів, мандруючи з ярмарками. Він знає, що на додачу до атракціонів і сосисок у тісті люди хочуть бачити щось сексуально привабливе. У кожній команді помічників є одна кралечка. У вас теж своя буде, і вашим, хлопці, обов’язком буде наглядати за нею по-братському, щоб ніхто, бува, не скривдив. Вони бігають у коротеньких зелених суконьках, зелених туфельках на високих підборах і симпатичних капелюшках, які завжди мені нагадували Робін Гуда і його веселих друзів. Тільки це веселі ціпоньки. Вони тягають із собою фотоапарати «спід-ґрафік», такі, як ото в старих фільмах показують, і знімають лохів. — Місіс Шопло замовкла на мить. — Хоча я тобі не раджу так називати відвідувачів.

1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 100
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)