Фантастика Всесвіту. Випуск 1
- Автор: Бах Ричард Дэвис, Чандар Кришан
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 1». Краткое содержание книги:
— Хто із Маннергеймових хворих вас цікавить, — спитала білявка, — Маріно?
— Саме так, — підтвердив Філіпс.
— Вона позаду від вас, — проговорила сестра.
Філіпс обернувся. Футах у двадцяти від нього стояла каталка, на якій під простирадлом лежала двадцятиоднорічна жінка. Крізь туман, яким залили її мозок передопераційні ін’єкції, вона, певно, розчула своє ім’я, бо голова її повільно повернулася на його бік. Усе волосся було зголено з її голови перед операцією, і жінка нагадала Філіпсові маленьку співочу пташку без пір’я. Він двічі короткочасно бачив її раніше, коли їй робили знімки, і був уражений, наскільки вона тепер несхожа сама на себе. Тоді він не звернув уваги, яка вона маленька й тендітна. Її очі покинутої дитини молили про захист, і Філіпс мусив зібрати всі сили, щоб відвернутися й продовжити розмову з сестрами. Однією з причин, через які він перейшов з хірургії до радіології, було й усвідомлення того, що він не завше здатний стримувати власне почуття жалю до хворого.
— Чому ще не почали операції? — спитав він у сестри, сердитий з того, що хвору лишили наодинці з її страхами.
— Маннергейм чекає, поки з меморіального госпіталю Гібсона привезуть спеціальні електроди, — пояснила білявка. — Хоче зняти якісь покази з ділянки мозку, яку збирається видаляти.
— Зрозуміло… — проговорив Філіпс, намагаючись перепланувати свої ранкові справи. Маннергейм незбагненним чином завше ламав усім їхні плани.
— У Маннергейма зараз двоє гостей з Японії, — додала білявка, — і він тиждень готувався до великого спектаклю. Але почнуть за кілька хвилин. Вже просили привезти хвору. Нам просто нікого було послати за нею.
— Гаразд, — промовив Філіпс, рушаючи в зворотний шлях через передопераційне приміщення. — Коли Маннергеймові знадобляться плівки з локалізацією патології, зателефонуйте просто до мене. Тоді не доведеться чекати.
Зворотним шляхом Мартін згадав, що має поголитися, і зайшов до кімнати відпочинку хірургів. О 8.10 там було майже порожньо, бо операції, призначені на 7.30, ще не скінчилися, а непередбачених випадків, можна сподіватися, ще певний час не буде. Лише один хірург розмовляв по телефону із своїм біржовим маклером, машинально почухуючись. Філіпс пройшов до роздягальні й набрав шифр на своїй шафці розміром фут на фут. Старий чолов’яга Тоні, що наглядав за хірургічним відділенням, дозволив Мартінові й далі користуватися нею.
Коли Філіпс намилив обличчя, запрацював його біпер. Від несподіванки Мартін здригнувся. Тільки зараз він усвідомив, наскільки напружені в нього нерви. Зняв трубку настінного телефону, намагаючись не забруднити її мильною піною. Говорила Гелен Уокер, його секретарка. Вона повідомляла, що прийшов Вільям Майклз і чекає в його кабінеті.
Філіпс із новим піднесенням узявся шкрябати собі щоки. Його знов охопило збудження, відчуте раніше, коли він дізнався від Вільяма про сюрприз. Він щедро полився одеколоном і квапливо натягнув довгого білого халата. Проходячи крізь кімнату відпочинку, помітив, що хірург продовжує розмовляти з маклером.
У своє відділення Мартін увірвався майже бігом. Гелен Уокер злякано відірвалася від друкарської машинки й побачила тільки змазані обриси свого боса — на такій швидкості він промчав повз неї. Гелен підвелася, потяглася за столом листів і телефонограм, але завмерла, коли двері до Філіпсового кабінету з грюканням зачинилися. Вона знизала плечима й знову взялася друкувати.
Філіпс притисся спиною до зачинених дверей, важко дихаючи. Майклз недбало гортав якогось радіологічного журналу.
— Ну? — збуджено видихнув Філіпс.
На Майклзові як завше погано сидів трохи приношений твідовий піджак, куплений, коли його господар учився на третьому курсі Массачусетського технологічного. Йому було тридцять, та виглядав він на двадцять, а волосся було таке світле, що Філіпс здавався поруч темним шатеном. Його маленького злого рота розтягнула вдоволена посмішка, а блідо-голубі очі заіскрилися.
— В чому річ? — проговорив він, удаючи, що знову береться за журнал.
— Викладай! — перебив Філіпс. — Я ж знаю, ти просто хочеш подражнити мене. Лихо в тім, що тобі надто таланить.
— Не знаю, що… — почав Майклз і змовк. Одним швидким рухом Філіпс перетнув кімнату і вихопив журнал з його рук.