Томек у країні кенгуру
- Автор: Шклярский Альфред
- Серия: Томек #1
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- ISBN: 966-01-0060-4
- Переводчик: Андрій Бурячок
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Томек у країні кенгуру». Краткое содержание книги:
«Мабуть, уже дуже пізно, — подумав він. — Тітка Яніна знову сердитиметься… Цікаво, чи вона й цього разу покарає мене?»
Несподівано погляд його зупинився на зелених кущах.
«Ага, раз доля порадила мені піти на прогулянку, то нехай, отже, й відповість на це запитання», — вирішив він і відразу зламав маленьку гілку. Відриваючи листок за листком, повторював: «Буде покарання, не буде, буде, не буде…»
Томек повеселішав, кидаючи на землю останній листок. Вийшло, що «покарання не буде». Тоді він почав розмірковувати: «А чому не буде? Адже тітка завжди звертала увагу на пунктуальне повернення зі школи. Можливо, у неї розболілась голова? Якщо вона лягла й заснула, то, звичайно, покарання не буде. А може, пішла за покупками й не спитає, чи повернувся я вчасно?»
Томек вирішив якнайшвидше переконатися у правильності свого ворожіння й поспішив додому. З Уяздівських алей до Мокотовської вулиці було недалеко, й, опинившись незабаром біля брами будинку, він завагався. Що буде, якщо гадання підведе? До того ж Томек не любив, коли тітка хвилювалась через нього. Та більше терпіти цю непевність він не міг, отже, швидко шаснув у браму й зупинився в кінці внутрішнього подвір’я. Подивився на темні, як правило, вікна третього поверху й відчув неспокій: у вітальні горіло яскраве світло. Це була виразна ознака того, що в квартирі тітки діється щось незвичайне. Отже, покарання таки не мине його?
«Погано, справді погано, — зажурився Томек. — Виходить, гадання підвело. Ну звичайно, адже сьогодні субота, а тітка завжди казала, що всілякі гадання збуваються лише в понеділок, середу й п’ятницю. Як же я не подумав про це раніше!»
Готовий до найгіршого, Томек повільно піднявся на третій поверх. Натиснув кнопку дзвінка. Двері відчинила двоюрідна сестра, Ірена.
— Де ти був так довго? — запитала вона підвищеним тоном.
Томек махнув рукою й пробурмотів:
— Доля зіграла зі мною лихий жарт. Я зовсім забув, що сьогодні субота…
— Що ти мелеш? — нетерпляче перервала його Ірена.
— Тітка дуже сердиться? — запитав Томек, не звертаючи уваги на її слова.
— Не знаю, вона й батько вже три години сидять у вітальні, зачинившись з якимось таємничим гостем.
Томек полегшено зітхнув на повні груди. У нього відразу ж поліпшився настрій. Отже, гадання на листках виявилось найправдивішим з усіх відомих йому засобів дізнатися про майбутнє.
— А де Вітек і Збишек? — звернувся він до дівчинки, заінтригований її збудженням.
— Підглядають через замкову щілину, — швидко пояснила Ірена.
— Їм за це перепаде, якщо тітка помітить. Хіба вони ніколи не бачили гостей? Ти також, мабуть, підглядала?
— Атож! Ти, Томеку, сьогодні щось дуже запишався! — відповіла невдоволено сестра. — Більше ти нічого від мене не довідаєшся!
— Ти все одно довго не витримаєш, тому краще відразу розкажи про те, що знаєш!
— Я певна, ти зараз попросиш, щоб записати тебе в чергу підглядати в замкову щілину, як тільки довідаєшся, що це зовсім не звичайний гість. Ледве він увійшов до передпокою, як від нього війнуло справжніми джунглями.
— Можливо, це в нього такі парфуми? — жартома сказав Томек.
— Ти дурень! — обурилась Ірена. — Справа зовсім не в запахові. Він виглядає так, немовби щойно повернувся із самого центру Африки.
— І що ж було далі? — спитав Томек.
— Гість щось сказав мамі, вона мало не зомліла й погукала: «Антосю, Антосю! Іди швидше сюди, у нас незвичайний гість!» Потім вони втрьох зачинились у вітальні й досі розмовляють.
Томек зблід і випустив із руки ранець. Його схвилювала несподівана думка.
— Ірено, ти справді не знаєш, хто це? — запитав глибоко зворушений Томек.
— Я ж тобі сказала, що не знаю. Та бачу, що ти вже також зацікавився нашим гостем!
Томек угамував своє хвилювання. Він подумав, що якби це був його батько, то дядько й тітка не приховали б цього від своїх дітей. Тому він подивився на Ірену з удаваною байдужістю й сказав:
— Цікавість цікавістю, але підслуховувати й підглядати через замкову шпарину негарно. Проте якщо ви вже це робите, то буде краще, коли гнів тітки впаде на нас усіх.