Пригоди бджілки Майї

Це була так цікаво — спостерігати з надійного сховку вгорі за життям та поведінкою мешканців трави. Проте подумки вона знову і знову поверталася до покинутої батьківщини, до вулика, у якому відчуваєш себе захищеною посеред надійної громади. Зараз бджоли там сиділи одна коло одної, раділи з нагоди вихідного дня, може, добудовували щось то тут, то там у чарунках-чашечках або ж годували маленьких личинок. Коли дощило, у вулику панував затишок і спокій. Лише бджоли-розвідники, які час від часу вилітали, щоби поглянути на стан погоди та дізнатися, з якого боку дме вітер, порушували загальну тишу. Королева обходила свою вотчину: поверх за поверхом, ретельно все перевіряла, хвалила та ганила, і всі були страшенно раді її бачити. Справді ж бо — як не стати найщасливішим на світі, коли тобі вдається вловити чи навіть почути добре слово з її вуст! Траплялося, що вона по-дружньому гладила по голівці молоденьких бджілок, які вперше принесли до вулика мед, або цікавилася їхніми враженнями від першого робочого дня.

Яке це щастя, коли ти — частина великого цілого, коли твоєю думкою цікавляться, коли вся спільнота поважає тебе і надає свій захист! А бідолашна Майя — сама-одна у великому світі, де на неї чигає стільки небезпек і де так немилосердно холодно! Ось дощ перейде — і що з того? Що їй робити далі? Чим поживитися? Медового нектару тут, у дзвіночку, годі шукати… Та і скільки його ще можна буде збирати? Уперше в житті Майя відчула, наскільки необхідне у мандрівному житті сонце з його теплом… «Якби не було сонця, навряд чи існували б на світі легковажність та безтурботність», — виснувала вона.

Щойно Майя подумала про сонце, як їй знову стало весело, вона навіть відчула гордість, он, мовляв, яка я мужня, покладаюся лише на себе. Як мало часу вона подорожувала, а як багато побачила, скільки всього дізналася! Інші все життя проживуть, а стільки не побачать! А поважний життєвий досвід — це неабияка чеснота! Внизу саме протупотів загін мандрівних мурашок. Вони марширували прохолодним трав’яним лісом і дружно співали свою пісню. Виглядало на те, що вони кудись поспішають. Їхня бадьора вранішня пісня причарувала своїм ритмом Майю — і маленька бджілка засумувала та задумалася.