Мелодія кави в тональності сподівання
- Автор: Гурницкая Наталья
- Серия: Мелодія кави #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-2706-4,978-617-12-2703-3,978-617-12-2260-1
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Мелодія кави в тональності сподівання». Краткое содержание книги:
Анна ніжно погладила долонею живіт. І все ж таки цікаво, хто в неї незабаром народиться? Хлопчик чи дівчинка? Намагалася переконати себе, що їй це байдуже: аби здорове і сильне, та направду дуже хотіла саме хлопчика. І нехай би був схожим на Адама, а ще щоб легко народився і ріс міцним та здоровим.
Розділ 3
Анна незчулася, як заснула, проте вже за годину знову прокинулася від того, що дитина боляче перевернулася в животі. Боліли ноги, тягнув поперек і лежати було геть незручно. Спробувала задрімати, проте так і не знайшла вигідну позу. Постійно поправляла подушку, тоді ковдру та нічну сорочку, час від часу торкалася живота, прислухалася до рухів дитини в собі і важко зітхала. Дитина товклася так, ніби надворі білий день, а не друга година ночі. Напевно, коли народиться, то безсонних чатувань не уникнути. Буде таке ж неспокійне вночі, як і зараз у животі.
Анна розрівняла постіль, старанно розправила сорочку і знову прислухалася до дитини в собі. Поштовх… іще один… довга пауза… декілька поштовхів без перепочинку… Ще поштовх і вже півгодини майже без руху. Невже воно там нарешті заснуло?
– Змучилося, мамине сонечко? Спатки лягло. Теж правильно. Чого посеред ночі товктися? Все одно тебе там зараз ніхто не чує. От народишся і…
Анна вимучено всміхнулася. Швидше б уже попросилося на світ. Все одно іншого шляху, аніж розродитися, нема.
Вона прислухалася до нічних звуків за вікном. Десь, не надто й далеко звідси, проїхала бричка, а ще за хвилину Анна почула, як бричка завернула на їхню вулицю, минула будинок і зупинилася десь неподалік. Цокіт копит вщух, надворі пролунали спочатку приглушені голоси, потім шарпанина, тоді щось впало, хтось вилаявся, а згодом вона почула незрозумілі вигуки, сміх і шум явно п’яної чоловічої компанії. Не живеться ж людям спокійно. На пригоди тягне посеред ночі. Нарешті здогадалася, що це повернувся з якоїсь гучної забави сусід. Він мешкає за два будинки від їхнього і полюбляє отакі гулянки. Була в доволі приязних стосунках із його дружиною, інколи вони навіть ходили одна до одної в гості, і Анна знала, що чоловік у сусідки затятий картяр. За ніч може програти ледь не чверть маєтку. Ще й міцнішими напоями зловживає. У товаристві пліткують, що й по борделях поволочиться і в скандали непристойні встрянути може. Бідна жінка його дружина. Ніколи не почувається впевнено з таким чоловіком. А в них ще й п’ятеро дрібних дітей. Яке їх очікує майбутнє?
Як добре, що Адам ніколи так легковажно не поводився. Завжди зберігав здоровий глузд та самовладання, коли сідав за картярський стіл. Він і не пив без міри, і в сумнівні афери не встрявав. Значно охочіше вирушав на полювання чи проводив час із друзями. Завжди думав насамперед про інтереси родини та про справи, а тому тепер у них є за що жити і всі господарські справи більш-менш у порядку. Та й дітям буде що у спадок залишити. Принаймні якщо не станеться чогось несподіваного.
Анна поклала долоню собі на живіт, намацала дитинку і важко зітхнула. Що з того, що Адам був таким хорошим батьком. Ця дитинка ніколи не знатиме свого тата. Навіть не сумуватиме за ним, бо ніколи й не бачила. Хіба просто прикро буде через те, що в інших є батько, а в неї нема.