Дарксіті

Від Раґнара

— Тіло — це зло. Душа — добро. Пам’ятайте про це хлопці, коли у вас будуть стріляти, — шкіриться Остін і дістає свій магнум 500. Це не зброя — це сама жорстокість. Її варто використовувати, коли треба знищити ворога, котрий стоїть за холодильником у домі сусіда…

— Я не готовий відмовитись від свого зла… — промовляю своїм найнижчим тембром із заднього сидіння. Немов ведмідь із барлоги. І мужики нагороджують мій дотеп сміхом гієн, що занюхали здобич.

Старий порт. Місце, де вся темна сутність міста згущується у чорну діру. Місце, де із туману виринають чудовиська — найстрашніші люди у цьому світі. І тобі залишається лише одне: перетворитись у звіра.

— Найменше у житті я хотів би здохнути ТУТ, — промовляє Джордан.

— Не думай про таку прекрасну перспективу. Ти заслуговуєш на краще, — плескає його по плечу Остін.

Старий порт — місце тутешніх легенд. Місце смороду. Крізь яке проходять тисячі тонн забороненого вантажу. Поліція сюди навіть не приїжджає. І Мальдіні ніколи не мав тут справ — він був педантом. А тут надто брудно навіть для його посіпак.

— Обіцяю, що я тебе похороню у іншому місці, гаразд Джо? — запевняю напарника.

— Раґнар, твоєму слову я вірю!

Ми сиділи у нашому автобусі і чекали. Рікі постійно крутився і шморгав на задньому сидінні поруч зі мною.

— У мене погане передчуття хлопці, — сказав він.

— Засунь собі його глибоко в жопу, — гаркнув я, і Рікі стулив рота.

— Ще дві хвилини, пацани, — зиркнув на годинник Остін.

Старий порт. Місце, де тобі здається, загубилась частинка тебе. Та частинка, котра виринає зі страшних снів. Вона кричить: «Забери мене звідси, Раґнар, забери!» Але милосердя не повинно бути. Особливо до себе.

— Погнали, — дає команду Остін, і ми всі виходимо із машини.

Сирість і туман. Надворі — глибока ніч. Десь поруч хлюпотять морські хвилі і якісь істоти роблять свою темну справу. І наша невелика банда пірнає у всю цю моторошну атмосферу. Намагаючись бути непомітними, ми пересуваємось під прикриттям контейнерів та ящиків.

Нарешті ми бачимо їх — нічних істот порту. Це прості бандюки, що перевантажують товар у машину. Остін, що йде попереду, на мить завмирає, а потім шипить нам: