Казка про недотепного Короля

Пролог

В одній казковій країні жив надзвичайно працьовитий, мудрий, але дуже бідний народ. Мабуть, ви подумаєте, що так не може бути. Однак дозволю собі нагадати вам, що дія відбувається в казці, а в казках може бути будь-що. І жив у цій країні немислимо самозакоханий та неосвічений король. Він навіть не знав таблиці множення, бо коли він був школярем, завдання з математики за нього робив камердинер. Напевно ви вирішите, що ось цього вже не може бути, навіть у казці. Змушений вас розчарувати, навіть у справжньому житті, нерозумні королі зустрічаються значно частіше, ніж недотепні муляри чи хлібопекарі. «Недотепний пекар» ‒ це трагікомедія чи навіть фарс, а «Недотепний Король» ‒ то драма. Глупство Короля значно небезпечніше за недозріле тісто чи слабку закваску. Королівська глупота може привести країну до абсолютного зубожіння чи навіть зникнення.

Король, про якого піде мова, як будь-який недотепа, недотепою себе, звісно, не вважав і гадав, що він достатньо мудрий. Державні справи його не цікавили, а відповідальність навіювала безпросвітну нудьгу та смуток. На засіданні Кабінету Міністрів він неприховано куняв і не міг дочекатися закінчення. З важливих державних звернень, наказів і циркулярів, що приносили йому на підпис, він робив паперові літачки та пускав їх у парк з вікна свого кабінету. Славетна шана, здобута його пращурами у важких, кровопролитних битвах, швидше лякала боягузливого Короля, й він уважав за краще, безтурботно насолоджуватися еклерами з лимонадом в оточенні численних блазнів і облудників у своєму величному, мармуровому палаці на верхівці скелястої гори, що височіла над містом.

Я в жодному разі не засуджую Короля й багато в чому навіть розумію його, бо й сам віддаю перевагу еклерам, а зовсім не героїчним, самовідданим подвигам. Між нами кажучи, я вважаю, що мені неймовірно пощастило, що я не Король. Принаймні у мене немає потреби відвідувати нудні засідання Кабінету Міністрів. Може, й Король хотів би бути кимось іншим (менестрелем чи сажотрусом), однак його призначення визначилося до його народження. Безжальна, невідворотна доля винесла йому фатальний вирок. Він мав стати королем, незалежно від його особистих бажань.