Кіоск
- Автор: Легейда Андрей
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- ISBN: 9781387721405
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Кіоск». Краткое содержание книги:
Андрій Легейда
Кіоск
Наш час. Рання осінь.
Михайло Борисович ,кіоскер Тетяна , молода дівчина
Антон, її чоловік
Леон Якович , відпочиваючий з Одеси Петрівна ,місцевий фотограф
Арчібальд Клавдієвич, невідомий чоловік з охороною
Олена Степанівна, відпочиваюча з Полтави
Антоніна
ОтецьМикола ,настоятель Храму
Роза , циганка Марина , продавчиня сувенірів
Тітка Бандура, поштарка
АКТ 1
Михайло Борисович (заходить до кіоску, бурчить та готується до відкриття): Вже десять років ходжу до цього місця, а жодного разу не куштував цієї лікувальної субстанції з бювету. Невже хтось із багатьох людей, що їдуть сюди, справді вважають, що три стакана цієї рідини вдень значно поліпшують їх здоров’я та подовжують життя. Я кожного дня її з під крана літрами вживаю, мало того, борщ та картоплю на ній варю. Той що. Якби вони побачили мою медичну картку, половина з них дуже сильно б здивувалась. А інша половина, звичайно, знайшла б десятки застережень та важливих відмінностей у своєму організмі, що допомагають виключно йому відчути значний прогрес під час вливання туди цієї дурнопахнущої хімічної суміші. Мабуть правду казав покійний головний лікар нашої амбулаторії: «Ніщо не виліковує хворобу так швидко й гарантовано, як наша віра у професіональних лікарів та чудодійні пігулки».
Михайло Борисович: Вітаю вас, шановна Антоніна Петрівно, з новим днем та початком нелегкої справи полювання за грошима.
(Кіоскер підмітає підлогу навколо кіоску, вивішую цілу купу яскравих журналів, заходить до кіоску та перевертає табличку з написом «відчинено». Біля кіоску з’являється фотограф з кількома різними засобами для урізноманітнення фотографічних образів – шляпи, окуляри, папуга, стійка з малюнком та розрізом «для обличчя»).
Антоніна Петрівна: Й Вам бажаю здоров'я, пане Михайле. Щось останні дні полювання не дуже якось. Або звір ляканий став, або розвиток технологій все сильніше давить реальних художників. Тепер у кожного в мобільному є фотоапарат й він вважає себе спадкоємцем таланту Леонардо. Потім, правда, коли розгляне свої творіння вдома, дуже дивується… Чи насправді я така товста, як на цьому знимку?? А в тебе тут вже три підборіддя, хоча на попередньому відпочинку, рік тому, їх було усього два….
Це вже не кажучи про криві обличчя, заплющені очі й пробігаючого повз фотомодель гавкаючого бездомного собаки… Й мало хто з них наступного разу підійде до мене, та й скаже… Антоніна, я буду дуже вдячний, якщо ви зробите неповторний художній образ для мене та моєї дружини… Цицьки Вам! Вони знов будуть клацать цим телефоном, вважаючи, що попереднього разу була просто досадна помилка, а не повна відсутність будь-якого смаку та первинних навичків фотографування.
Михайло Борисович: Як це все знайоме. Я живу в цьому місті з самого народження, й покидав його тільки три рази – коли йшов в армію, коли мене молодого та нетверезого помилково відвезли не до моєї хати та коли я їздив у відрядження до Ленінграду…. Вже тоді я почав підозрювати, що людство набагато сильніше оцінює свої власні можливості, ніж це встановлене природою та Твірцем. Сидиш ти, приміром, за столом з друзями. Третій тост, п’ятий, шостий… Відчуваєш, що сили ще є, але не так вже їх і багато… І ось за дев’ятою чаркою у тебе в голові починається реальна ділема – пити чи вже досить. Ти починаєш швиденько міркувати… Третього дня я випив дванадцять чарок й зміг самотужки добратися додому. А зараз тільки дев’ята. Але… Знов те але… У Миколи чарки були меньші за ці та він, починаючи з четвертої, вже почав економити та недоливав кожному по третині… Тому його дванадцять, як тут дев’ять. Тож після цієї чарки я ще зможу самотужки дістатится хати. П» ю!…
І шо Ви думаєте. Я теж вважав себе логіком та мудрою людиною. До цього моменту. Адже прокинувшись наступного дня у невідомій оселі в іншому місті зрозумів, що мої розрахунки виявилися трохи хибними й та чарка була вже лишньою…